розсупонити
РОЗВ'Я́ЗУВАТИ (роз'єднувати кінці чого-небудь зв'язаного); РОЗШМО́РГУВАТИ, РОЗСУПО́НЮВАТИ розм. (зав'язку, петлю, вузол тощо); РОЗШНУРО́ВУВАТИ, РОЗПУСКА́ТИ (шнурок, тасьму тощо). — Док.: розв'яза́ти, розшморгну́ти, розсупо́нити, розшнурува́ти, розпусти́ти. Стражники похапцем розв'язували бранцям руки й ноги (Ю. Смолич); Мирон кладе пошивку на землю, розшморгує зав'язку (М. Стельмах); Магнат лютився, розсупонював свою калитку, кидав п'яній зграї золоті червінці (Панас Мирний); Часто бувало, що він розшнуровував свій кисет і роздавав бійцям махорку (Григорій Тютюнник); — Ти знову розпустила корсет? (Л. Яновська).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розсупонити — розсупо́нити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- розсупонити — див. розсупонювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розсупонити — РОЗСУПО́НИТИ див. розсупо́нювати. Словник української мови у 20 томах
- розсупонити — РОЗСУПО́НИТИ див. розсупо́нювати. Словник української мови в 11 томах
- розсупонити — Розсупо́нити, -ню, -ниш гл. Развязать супоню. Словник української мови Грінченка