1. Словник української мови в 11 томах

розумака

РОЗУМА́КА, РОЗУМА́ХА, и, ч. і ж., розм. Розумна людина.

Лаврін.. скінчив церковноприходську школу, був розумака і майстер на всі руки — і косити, і молотити, і навіть сам шив чоботи (Донч., III, 1956, 86);

// ірон. Той, хто вважає себе розумнішим за інших.

Та од них, розумак, і вуха затулили, од лиха. Це ж видко, куди наверта — на різанину. Не слухати таких! (Головко, II, 1957, 220);

— Розтолкуй мені, як ти такий розумака, чого ходив по цій дорозі тисячу раз і ніколи не збивався, а в цю ніч збився? (Тют., Вир, 1964, 18);

Один ти — розумаха.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розумака — розума́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. розумака — як ім. дуже розумний, (собі на користь — ще) ІР. мудраґель, великорозумний, о. розуму палата, всі розуми поїв, св. розумник; розумаха; п! ЕРУДИТ. Словник синонімів Караванського
  3. розумака — див. розумний Словник синонімів Вусика
  4. розумака — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що розумаха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розумака — РОЗУМА́КА і рідше РОЗУМА́ХА, и, ч. і ж., розм. Розумна людина. Лаврін .. скінчив церковноприходську школу, був розумака і майстер на всі руки – і косити, і молотити, і навіть сам шив чоботи (О. Донченко); // ірон. Той, хто вважає себе розумнішим за інших. Словник української мови у 20 томах
  6. розумака — РОЗУ́МНИЙ ім. (людина, що відзначається розумом, розсудливістю), РОЗУ́МНИК розм., РОЗУМА́КА (РОЗУМА́ХА) розм., ГОЛОВА́ розм., РОЗУ́МЕЦЬ розм., МИСЛИ́ВЕЦЬ розм. рідко. Словник синонімів української мови