розчинний
РОЗЧИ́ННИЙ, а, е, хім.
1. Здатний розчиняти ( див. розчиня́ти² 1).
Є й такі печери, походження яких не пов’язане з розчинною і механічною діяльністю води (Наука.., 4, 1968, 17).
2. Який може розчинятися ( див. розчиня́тися² 1).
∆ Розчи́нне скло — прозорий склоподібний сплав, злегка забарвлений у зелений чи жовтий колір або безбарвний.
Розчинне скло у вигляді водних розчинів, що називаються рідким склом, застосовується для виготовлення кислототривкого цементу і бетону (Заг. хімія, 1955, 446).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розчинний — розчи́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- розчинний — -а, -е, хім. 1》 Здатний розчиняти (див. розчиняти II 1)). 2》 Який може розчинятися (див. розчинятися II 1)). Розчинне скло — прозорий склоподібний сплав, злегка забарвлений у зелений чи жовтий колір чи безбарвний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розчинний — РОЗЧИ́ННИЙ, а, е, хім. 1. Здатний розчиняти (див. розчиня́ти² 1). Є й такі печери, походження яких не пов'язане з розчинною і механічною діяльністю води (з наук.-попул. літ.). 2. Який може розчинятися (див. розчиня́тися² 1). – Може, хай кавою зап'є?... Словник української мови у 20 томах