1. Словник української мови у 20 томах

розчинний

РОЗЧИ́ННИЙ, а, е, хім.

1. Здатний розчиняти (див. розчиня́ти² 1).

Є й такі печери, походження яких не пов'язане з розчинною і механічною діяльністю води (з наук.-попул. літ.).

2. Який може розчинятися (див. розчиня́тися² 1).

– Може, хай кавою зап'є? – вніс пропозицію наймолодший. – У мене є трохи розчинної (А. Крижанівський);

Речовини, які утворюються після розщеплення, звичайно розчинні у воді й здатні засвоюватися організмом (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчинний — розчи́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. розчинний — -а, -е, хім. 1》 Здатний розчиняти (див. розчиняти II 1)). 2》 Який може розчинятися (див. розчинятися II 1)). Розчинне скло — прозорий склоподібний сплав, злегка забарвлений у зелений чи жовтий колір чи безбарвний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розчинний — РОЗЧИ́ННИЙ, а, е, хім. 1. Здатний розчиняти ( див. розчиня́ти² 1). Є й такі печери, походження яких не пов’язане з розчинною і механічною діяльністю води (Наука.., 4, 1968, 17). 2. Який може розчинятися ( див. розчиня́тися² 1). Словник української мови в 11 томах