розчищений
РОЗЧИ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розчи́стити.
Подвір’я діда розчищене від снігу і притрушене сухим очеретом (Стельмах, II, 1962, 259);
Липтак помітив розчищену сокирою доріжку, що вела в кущі (Томч., Готель.., 1960, 36);
Микита ще завидна поїхав до лісу; майже щодня він привозить звідти возів зо два перегною, звалюючи його на місці, розчищеному під сад (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 30);
// У знач. прикм.
Юра погордливо обминає гуртки і групки дівчаток, що тихо і чинно розсілися по ослонах на розчищених алеях парку (Смолич, II, 1958, 47);
// розчи́щено, безос. присудк. сл.
Попід глинищем, серед колючих хащів [хащ] та червонястого бур’яну, що росте на солонці, розчищено невеличку нивку (Л. Укр., III, 1952, 124).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розчищений — розчи́щений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розчищений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розчистити. || розчищено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розчищений — РОЗЧИ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розчи́стити. Подвір'я діда розчищене від снігу і притрушене сухим очеретом (М. Стельмах); Липтак помітив розчищену сокирою доріжку, що вела в кущі (М. Томчаній); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
- розчищений — Розчи́щений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)