1. Словник української мови в 11 томах

розщеплений

РОЗЩЕ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розщепи́ти.

Лісу.. не було. Його наче вичесало величезною бороною. Стирчали лише пні, та й ті — потрощені, розщеплені згори і донизу… (Смолич, Мир.., 1958, 156);

*Образно. Федорове бажання розщеплене надвоє, мов блискавицею дерево. Він хоче й не хоче, щоб зайшла Марина (Мушк., Серце.., 1962, 185);

// У знач. прикм.

З-за стовбура старої розщепленої верби.. виходить Мавка (Л. Укр., III, 1952, 196);

На більшості стоянок пізнього палеоліту під час розкопок знаходять багато розщепленого кременю в різних стадіях обробки (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 18);

Розщеплений атом щедро постачатиме енергію народному господарству (Наука.., 3, 1956, 5).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розщеплений — розще́плений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розщеплений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розщепити. || розщеплено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розщеплений — РОЗЩЕ́ПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розщепи́ти. Лісу .. не було. Його наче вичесало величезною бороною. Стирчали лише пні, та й ті – потрощені, розщеплені згори і донизу... (Ю. Смолич); * Образно. Федорове бажання розщеплене надвоє, мов блискавицею дерево. Словник української мови у 20 томах
  4. розщеплений — РОЗЧА́ХНУТИЙ (про дерева, гілки тощо — який розчахнувся, розколовся на частини); РОЗЧА́ХНЕНИЙ, РОЗЩЕ́ПЛЕНИЙ, РОЗКО́ЛЕНИЙ, РОЗКО́ЛОТИЙ. Словник синонімів української мови