1. Словник української мови в 11 томах

роток

РОТО́К, тка, ч. Зменш.-пестл. до рот 1.

На чужий роток не накинеш платок (Номис, 1864, № 6987);

Дівчинка.. дивилась сумними очима на діл, устромивши палець в розтулений роток (Н.-Лев., VII, 1966, 274);

— Вони ж [пташенята], сердешні, пікають уже, пікають та так уже страдно ротками зітхають (Тесл., З книги життя, 1949, 17);

// зневажл.

Свиня пропхалась у садок,— Усюди треба їй, ледачій, Усунуть свій зажерливий роток (Гл., Вибр., 1951, 148).

◊ Набива́ти рото́к див. набива́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роток — рото́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. роток — див. рот Словник синонімів Вусика
  3. роток — -тка, ч. Зменш.-пестл. до рот 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. роток — РОТО́К, тка́, ч. Зменш.-пестл. до рот 1. На чужий роток не накинеш платок (Номис); Дівчинка .. дивилась сумними очима на діл, устромивши палець в розтулений роток (І. Словник української мови у 20 томах
  5. роток — Роток, -тка, роточок, -чка м. ум. отъ рот. Словник української мови Грінченка