сага

СА́ГА, и, ж. Давньоскандінавське і давньоірландське епічне сказання про легендарних героїв та історичних діячів, що має прозову форму з віршованими вставками.

[Юнак:] І загорівся край! Зацвів огнями волі, гримить в борні і в огні!.. Скажи мені — це сага? Це — легенда чужих уславлених народів? (Вас., III, 1960, 502);

// Переказ.

*У порівн. В пам’ятку бурсаків зберігалися згадки про гуртові наскоки однієї сторони на другу, про окремих героїв як з того, так і з другого боку; зберігалися, поетизувалися і передавались з одного семінарського покоління в друге, як священні бурсацькі саги (Вас., Вибр., 1950, 122).

САГА́, и́, ж.

1. Річкова затока.

Плили б вони [квітки], аж поки в яку сагу спокійну не прибились до білих водяних лілей,— там стали б (Л. Укр., І, 1951, 193).

2. Протока; рукав ріки; стариця.

На широкому острові між Старим та Новим Дніпром зеленіють сінокоси, ..а між зелом блищать проти сонця узенькі течії, як маленькі річки, узенькі саги (Н.-Лев., II, 1956, 384);

Перепинили [рибалки] Всю сагу сітками, Тоді в воду починають Гучно бить бовтами (Гр., І, 1963, 28);

Був тихий ранок. Перший пароплав Пройшов униз сагою — на Черкаси (Перв., II, 1958, 187).

3. Улоговина серед піщаних відкладів річки;

// Озеро в такій улоговині чи в заплаві річки.

Обидва чоловіки розповіли панові сотникові, що в лузі є озера, округ них куга й очерет, ті озера-саги вони можуть по пальцях перерахувати (Ю. Янов., І, 1954, 278);

// Болото в заплаві річки.

Там, на гнилому дні саги, Верткі вужі, лякливі жаби (Павл., Бистрина, 1959, 121);

// Рослинність у заплаві річки.

Очерет та сага вкрили річку в лугах, Самі луки пожовкли, зчорніли (Мирний, V, 1955, 367);

Хутір у лісах та болотах, навколо дрімучі саги, осоки (Тют., Вир, 1964, 431).