самовдосконалення

САМОВДОСКОНА́ЛЕННЯ, САМОУДОСКОНА́ЛЕННЯ, я, с. Удосконалення самого себе (фізичне, моральне і т. ін.), своєї фахової майстерності тощо.

Проповідь [у творах Л. Толстого] патріархального життя, непротивлення злу, самовдосконалення людини були далекі від справді революційних форм боротьби проти самодержавства (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 31);

Для того, щоб займатися самовихованням, мало лише знати себе. Треба, крім цього, прагнути до самовдосконалення (Знання.., 10, 1966, 29);

Художник-професіонал, для якого мистецтво є основним заняттям, відчуває закономірний потяг до безперервного самовдосконалення, до пошуків нового (Нар. тв. та етн., 3, 1963, 22).