1. Словник української мови у 20 томах

самовдосконалення

САМОВДОСКОНА́ЛЕННЯ, САМОУДОСКОНА́ЛЕННЯ, я, с.

Удосконалення самого себе (фізичне, моральне і т. ін.), своєї фахової майстерності тощо.

Для того, щоб займатися самовихованням, мало лише знати себе. Треба, крім цього, прагнути до самовдосконалення (з наук.-попул. літ.);

Художник-професіонал, для якого мистецтво є основним заняттям, відчуває закономірний потяг до безперервного самовдосконалення, до пошуків нового (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самовдосконалення — самовдоскона́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самовдосконалення — самоудосконалення, -я, с. Удосконалення самого себе (моральне і т. ін.), своєї фахової майстерності тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самовдосконалення — Самовдоскона́лення, -ння, -нню Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. самовдосконалення — САМОВДОСКОНА́ЛЕННЯ, САМОУДОСКОНА́ЛЕННЯ, я, с. Удосконалення самого себе (фізичне, моральне і т. ін.), своєї фахової майстерності тощо. Проповідь [у творах... Словник української мови в 11 томах