самісінький
САМІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм.
1. Зовсім самотній, одинокий; сам (у 4 знач.).
[Баюрак:] Набив [пан] мене, бо знав, що я на світі Самісінький, що сирота (Фр., IX, 1952, 316);
Проводжаючи Гриця, Ликера з жалем говорила до батька: — Хай же приходить коли до нас. Самісіньке ж воно тепер зосталося (Добр., Ол. солдатики, 1961, 26).
◊ Сам-самі́сінький (сама́-самі́сінька, саме́-самі́сіньке і т. ін.) — абсолютно самотній, одинокий.
Зосталась я сама-самісінька, недугуючи. Ні сну мені, ні одпочинку (Вовчок, І, 1955, 277);
Три вершники виїхали на шлях, мати лишилася сама біля плуга, сама-самісінька на цілому світі (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 20);
По обіді Фелікс брав Волю за руку й водив гуляти, щоб більше дихати свіжим повітрям. «Ми тепер, мабуть, самі-самісінькі,— казав Воля,— аж доки не прийдуть наші» (Ю. Янов., II, 1954, 38).
2. Підсил. до сам 1, 5.
— Так оце, Сергію, вона і є, ота філософська вода, в яку не можна двічі вступити? — Вона самісінька (Гончар, Циклон, 1970, 147);
Тихон ще тільки почув, що се генерал, присланий від самісінького царя, та так і впав перед ним в ноги (Кв.-Осн., II, 1956, 142);
Дійшло до того, що ніхто вже Вареника не вважав і за чоловіка, а так-таки за самісінького куцого… (Мирний, І, 1949, 138).
3. Підсил. до са́мий 1 — 3.
— О, який же став ти білий! А який же став ти наймит! Такий самий, як колись, я бачила, по дорозі за хазяйськими волами йшов, такий самісінький! (Вовчок, І, 1955, 298);
— Так! він самий і є,— відповів Котовський,— а що, не впізнав хіба? Той самісінький Котовський (Тич., І, 1957, 267);
Щось глухо бубонить біля вікна — все стук і стук з самісінького ранку… (Голов., Поезії, 1955, 104);
Ходив Архип Дейнека з краю в край слободи до самісінького вечора (Добр., Ол. солдатики, 1961, 5);
В самісінькому центрі великого аркуша, між багатьма замітками й малюнками, був намальований сам Білозуб (Собко, Біле полум’я, 1952, 166);
Новий заводський будинок стояв за парком, над самісіньким Дніпром (Загреб., Спека, 1961, 244);
Петрик жив з мамою край села під самісіньким лісом (Кучер, Вогник, 1952, 26);
У самісінькі жнива.
◊ Напи́тися (допи́тися) до поло́ження (самі́сіньких) риз див. ри́за;
Напої́ти до поло́ження [самі́сіньких] риз див. ри́за;
Під (пе́ред) самі́сіньким но́сом див. ніс;
По самі́сіньку за́в’я́зку див. за́вя́зка;
По самі́сіньку ши́ю див. ши́я;
У самі́сіньке се́рце див. се́рце.
Значення в інших словниках
- самісінький — самі́сінький займенник розм. Орфографічний словник української мови
- самісінький — див. одинокий Словник синонімів Вусика
- самісінький — -а, -е, розм. 1》 Зовсім самотній, одинокий; сам (у 4 знач.). Сам-самісінький (сама-самісінька, саме-самісіньке і т. ін.) — абсолютно самотній, одинокий. 2》 Підсил. до сам 1), 5). 3》 Підсил. до самий 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- самісінький — САМІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. 1. Зовсім самотній, одинокий; сам (у 4 знач.). [Баюрак:] Набив [пан] мене, бо знав, що я на світі Самісінький, що сирота (І. Франко); Проводжаючи Гриця, Ликера з жалем говорила до батька: – Хай же приходить коли до нас. Словник української мови у 20 томах
- самісінький — (аж) до (сами́х) хмар; під (самі́ (самі́сінькі)) хма́ри. Дуже високо. (Поет:) Бачили ви, як велике багаття кида вогонь аж до хмар? (Леся Українка); На крайній найвищій горі.. Фразеологічний словник української мови
- самісінький — Самі́сінький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- самісінький — Самісінький, -а, -е 1) Какъ разъ самый. Над самісіньким краєм гори стояли рядами гулящі люде. Левиц. Пов. 131. Схаменувся на самісінький свят-вечір. Шевч. 279. Годував його і доглядав аж до самісінької смерти. Грин. ІІ. 169. 2) Совершенно одинъ. Словник української мови Грінченка