самітний

САМІ́ТНИ́Й, і́тна́, і́тне́, поет. САМІ́ТЕН, і́тна, і́тне, рідше САМО́ТНИЙ, а, е.

1. Який стоїть, розташований і т. ін. окремо, ізольовано (про предмет); одинокий.

Ударив грім над сусідньою горою. Огненний стовп піднявся на тім місці, де стояла суха, самітна ялиця (Хотк., II, 1966, 220);

В степу стояло, наче вилите з сяйва, самітне дерево (Перв., Материн.. хліб, 1960, 10);

За озером, на галявині, стояв самітний оборіг з сіном (Томч., Готель.., 1960, 13);

У лозах самотний [монастир] стоїть (Шевч., II, 1953, 18);

// Лише один; єдиний.

Велика кімната.., посередині кімнати самітний стіл і за столом самітна істота (Ю. Янов., V, 1959, 120);

Крізь вікна падало на подвір’я тьмяне світло самітної лампочки (Гжицький, У світ.., 1960, 274);

// рідко. Безлюдний.

Товариші за час тої розмови йшли самітною дорогою через поля (Фр., II, 1950, 8).

2. Який залишився, живе і т. ін. наодинці, без нікого (про людину); сам.

Ніде не видно було ні душі.. Він був самітний серед цієї окопаної та обкладеної колючим чагарником діброви (Л. Янов., І, 1959, 302);

Блукав цілу нічку у мріях По вулицях я самітний (Л. Укр., IV, 1954, 86);

Тамара стояла самітна (Хижняк, Тамара, 1959, 128);

Сучасна буржуазна література, коли вона обмежується тільки співчуттям до простих людей, по суті визнає їх безсилими, безпомічними і залишає людину самітною перед лицем загадкової долі (Талант.., 1958, 156).

3. Який не має сім’ї, рідних, близьких; одинокий; сам.

— Я його розважатиму, я йому догоджатиму,— веселіш йому у хаті буде зо мною, як тепер самітному (Вовчок, І, 1955, 236);

Там, по теплих хатах, вони милися, голилися, залицялися до самітних козачок (Тют., Вир, 1964, 460);

// у знач. ім.. самі́тни́й, мі́тно́го, ч.; самі́тна́, мі́тно́ї, ж. Людина, що не має родини або не живе в родині;

// Який відбувається, протікає без сім’ї, рідних, близьких.

Нехай же стріну я самітен час гіркий, Не бідкавшись нічим (П. Куліш, Вибр., 1969, 397);

Самітна старість;

// рідко. В якому живе одинока людина.

— Він,— мотивувала вона цю пораду,— сам один, безженний [неодружений], буде, певно, рад, як сестра заживе в нього, оживить його самітну хату та перейме почасти його газдівство в свої руки (Коб., II, 1956, 311).