самітний

Значення в інших словниках

1. самітний — самі́тни́й прикметник Орфографічний словник української мови
2. самітний — (який живе або залишився одинаком, без нікого) сам собі; один як палець (як місяць у небі); один одинцем. Сам собі у бур’яні, щоб не почув хто, не побачив, виспівую та плачу (Шевченко, 2, 1963... Словник фразеологічних синонімів
3. самітний — див. одинокий Словник синонімів Вусика
4. самітний — [сам'ітнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і і [сам'ітний] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
5. самітний — -ітна, -ітне. 1》 Який стоїть, розташований і т. ін. окремо, ізольовано (про предмет); одинокий || Лише один; єдиний. || рідко. Безлюдний. 2》 Який залишився, живе і т. ін. наодинці, без нікого (про людину); сам. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. самітний — САМІ́ТНИ́Й, і́тна́, і́тне́, поет. САМІ́ТЕН, і́тна, і́тне, рідше САМО́ТНИЙ, а, е. 1. Який стоїть, розташований і т. ін. окремо, ізольовано (про предмет); одинокий. Ударив грім над сусідньою горою. Словник української мови у 20 томах
7. самітний — самітний самотній (ст) ◊ самітний як пати́к → патик Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. самітний — БЕЗРІ́ДНИЙ (який не має родичів); БЕЗСІМЕ́ЙНИЙ, БЕЗРОДИ́ННИЙ (який не завів родини); САМО́ТНІЙ (САМІ́ТНИ́Й), ОДИНО́КИЙ (який не завів родини або живе без родини); САМ, ОДИ́Н, САМ-ОДИ́Н підсил. розм., САМ-САМІ́СІНЬКИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
9. самітний — Самітни́й, -на́, -не́ або само́[і́]тній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. самітний — САМІ́ТНИ́Й, і́тна́, і́тне́, поет. САМІ́ТЕН, і́тна, і́тне, рідше САМО́ТНИЙ, а, е. 1. Який стоїть, розташований і т. ін. окремо, ізольовано (про предмет); одинокий. Ударив грім над сусідньою горою. Словник української мови в 11 томах