1. Словник української мови в 11 томах

сатирик

САТИ́РИК, а, ч. Представник сатиричного напряму в літературі або мистецтві; автор сатир.

Суперечки про Свіфта розпочалися ще за життя письменника й не припиняються до наших днів. Великий англійський сатирик — справді одна з найскладніших постатей в історії світової літератури (Рад. літ-во, 5, 1968, 61);

Почесне місце серед українських публіцистів і сатириків посідає Ярослав Галан (Іст. укр. літ., II, 1956, 295);

Під гострий пензель плакатистів-сатириків неминуче потрапляють п’яниці і недбайливі господарі, літуни і ледарі,..— все, що заважає нашому рухові вперед (Наука і культура.., 1971, 273).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сатирик — сати́рик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. сатирик — див. письменник Словник синонімів Вусика
  3. сатирик — -а, ч. Представник сатиричного напряму в літературі або мистецтві; автор сатир. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сатирик — Глузій, кпинар Словник чужослів Павло Штепа
  5. сатирик — САТИ́РИК, а, ч. Представник сатиричного напряму в літературі або мистецтві; автор сатир. Суперечки про Свіфта розпочалися ще за життя письменника й не припиняються до наших днів. Словник української мови у 20 томах
  6. сатирик — Сати́рик, -ка; -рики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)