свиснути
СВИ́СНУТИ, ну, неш, док.
1. неперех. Однокр. до свиста́ти і свисті́ти 1.
Шурка Понеділок раптом заклав два пальці до рота і пронизливо свиснув (Смолич, Світанок.., 1953, 669);
[Бухта (подивився на моряків, свиснув у дудку):] Слухай команду (Корн., І, 1955, 44);
— Тільки свисну — миттю кінь прилине. За хвилину ми вже в горах будем! (Л. Укр., І, 1951, 391);
Марусі треба було тікати куди подалі та й сидіти там, доки не настане ніч, доки не свисне опришок, кличучи Марусю (Хотк., II, 1966, 207);
Раптом учитель щось помітив у глибині саду коло зелених грядок і особливим чином до когось свиснув. Прибіг пес (Ю. Янов., II, 1954, 120);
Десь свиснув пізній соловейко та й задрімав (Н.-Лев., І, 1956, 53);
По долині мов що покотилось; свиснула сова; далеко у болоті загудів бугай (Стор., І, 1957, 87);
Свиснув ховрашок. Люди ще довго наслухали, чи не повториться той звук (Тют., Вир, 1964, 290);
Коли поїзд свиснув перед від’їздом, Дарка відчула таке гостре почуття болю, ніби хтось вирвав з її грудей серце (Вільде, Повнол. діти, 1960, 27);
Хвилька тривожної мовчанки — свиснула стріла — і заревів звір, мов скажений (Фр., VI, 1951, 14);
Свиснувши канчуком, Хома помчав наздоганяти своїх (Гончар, III, 1959, 417);
Ластівка гострими свисне крильми, Черкнувши, як блискавка, сутіні саду (Бажан, Вибр., 1940, 194);
Свиснув вітер, затряс вікнами, завив диким стогоном (Кобр., Вибр., 1954, 167);
Скоро тут осінній вітер свисне, Потім завірюха снігова З півночі покотиться на південь (Дор., Серед степу.., 1952, 86).
2. неперех. Свистом підігнати тварину (коня, вола і т. ін.).
Свиснув козак на коня: «Оставайся здорова! Як не згину, то вернуся Через три года!» (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 315);
Підняли козаки нагайки, свиснули — і їх татарські коні відірвалися від землі та, як змії, перелетіли через прірву (Довж., І, 1958, 276);
Бійці гикнули, свиснули на осла, і він припустив уподовж вулиці щодуху (Гончар, 1959, 128).
3. перех. і неперех., розм. Сильно, з розмаху ударити, хльоснути.
Темненької ночки [нічки] До блискавки вибирає [циган] Чужі огірочки. Та все собі примовляє: «Блисни, боже, блисни!» А господар його ззаду Як вилами свисне!.. (Рудан., Тв., 1959, 173);
Вона вскочила в Лаврінову хату, вхопила Кочергу та й свиснула нею по купі горшків (Н.-Лев., II, 1956, 362);
Свиснув нагай по обличчі старого Івана, і зачервоніла кривава рана (Ірчан, II, 1958, 197).
4. неперех., розм. Забити сильним струменем (про рідину).
Рубонув [чоловік] поліцая по шиї. Поліцай видихнув «гех» і впав у сніг. З розірваної артерії свиснула кров(Тют., Вир, 1964, 525).
5. перех., розм. Украсти.
Данило поторгав свій клунок, таємниче прошепотів: — Тут повно хрому і юхти. У Барабаша свиснув (Чаб., Катюша, 1960, 157).
6. неперех., розм. Швидко втекти.
Юрко прожогом свиснув аж на город, і йому мовби камінь якийсь з грудей зсунувся (Козл., Ю. Крук, 1950, 75).
◊ До́ки (коли́, по́ки, як) рак сви́сне див. рак¹.
Значення в інших словниках
- свиснути — сви́снути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- свиснути — див. красти Словник синонімів Вусика
- свиснути — [свиснутие] -ну, -неиш, нак. -ние, -с(‘)н'іт' Орфоепічний словник української мови
- свиснути — -ну, -неш, док. 1》 неперех. Однокр. до свистати і свистіти 1). 2》 неперех.Свистом підігнати тварину (коня, вола і т. ін.). 3》 перех. і неперех., розм. Сильно, з розмаху ударити, хльоснути. 4》 неперех., розм. Забити сильним струменем (про рідину). Великий тлумачний словник сучасної мови
- свиснути — СВИ́СНУТИ, ну, неш, док. 1. Однокр. до свиста́ти і свисті́ти 1. Шурка Понеділок раптом заклав два пальці до рота і пронизливо свиснув (Ю. Смолич); – Тільки свисну – миттю кінь прилине. За хвилину ми вже в горах будем!... Словник української мови у 20 томах
- свиснути — сви́снути 1. вкрасти (м, ср, ст)|| = ґрайфнути 2. вдарити (м, ср, ст)|| = вгатити ◊ сви́снути в ву́хо → вухо ◊ сви́снути в морду → морда Лексикон львівський: поважно і на жарт
- свиснути — як (коли́, до́ки, по́ки і т. ін.) рак сви́сне, ірон. 1. Уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного виразу; ніколи. Це тоді буде, як рак свисне (Укр.. присл..); (Денис:) Коли ж настане той час? (Палажка:) Коли рак свисне (М. Фразеологічний словник української мови
- свиснути — СВИСТІ́ТИ (утворювати свист губами), СВИСТА́ТИ, ПРИСВИ́СТУВАТИ, НАСВИ́СТУВАТИ, ВИСВИ́СТУВАТИ (мелодію). — Док.: сви́снути, присвиста́ти, присви́снути, присвисті́ти, насвиста́ти. Гнат байдуже лупнув очима, губи його знову склалися в дудочку. Словник синонімів української мови
- свиснути — Сви́снути, -сну, -снеш; сви́сни, -ніть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- свиснути — Свиснути, -сну, -неш гл. 1) Свиснуть. А ну я свисну, тільки ти очи зав'яжи. Рудч. Ск. І. 61. 2) Брызнуть струей. Дала руку, він здавив, — тільки пучки знать; вона здавила, — кров з під нігтів свиснула. Г. Барв. 427. Словник української мови Грінченка