1. Словник української мови в 11 томах

своєрідно

СВОЄРІ́ДНО. Присл. до своєрі́дний 1.

Чоловік Кошицької, покірний, як віл, і безсловесний, як риба, своєрідно виявляв протест проти жінчиної захланної тиранії (Кол., Терен.., 1959, 25);

Як на чужоземця, українською мовою Петушек говорив цілком пристойно, лише своєрідно інтонував речення (Шовк., Інженери, 1956, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. своєрідно — своєрі́дно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. своєрідно — Присл. до своєрідний 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. своєрідно — СВОЄРІ́ДНО. Присл. до своєрі́дний 1. Чоловік Кошицької, покірний, як віл, і безсловесний, як риба, своєрідно виявляв протест проти жінчиної захланної тиранії (П. Колесник); Як на чужоземця, українською мовою Петушек говорив цілком пристойно, лише своєрідно інтонував речення (Ю. Шовкопляс). Словник української мови у 20 томах