сепсис
СЕ́ПСИС, у, ч., мед. Загальне зараження організму людини або тварини, яке виникає внаслідок того, що в кров потрапляють різні мікроби.
При хорошій опірності організму стрептокок для нього не страшний. Коли ж захисні сили організму послаблені, цей мікроб може викликати ангіну, скарлатину, ревматизм і навіть сепсис (Наука.., 3, 1962, 54);
Пеніцилінотерапія в боротьбі з легеневими захворюваннями молодняка.., післяродовим сепсисом і маститом корів дає дуже добрі результати (Колг. Укр., 7, 1960, 29).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сепсис — се́псис іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сепсис — -у, ч., мед. Загальне зараження організму людини або тварини, яке виникає внаслідок того, що в кров потрапляють різні мікроби. Отогенний сепсис — сепсис, який виникає як ускладнення гострого або хронічного гнійного отиту. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сепсис — (мед.) кровозараза Словник чужослів Павло Штепа
- сепсис — СЕ́ПСИС, у, ч., мед. Загальне зараження організму людини або тварини, яке виникає внаслідок того, що в кров потрапляють різні мікроби. При хорошій опірності організму стрептокок для нього не страшний. Словник української мови у 20 томах
- сепсис — се́псис (від грец. σήψις – гниття) тяжке інфекційне захворювання людини й тварин, спричинюване проникненням у кров різних мікробів (напр., стрептококів, стафілококів, анаеробних мікроорганізмів). Словник іншомовних слів Мельничука