серп

СЕРП, а́, ч. Сільськогосподарське знаряддя для зрізання злаків, трави і т. ін. при корені, що має вигляд вигнутого дугою, дрібно зазубленого ножа з короткою ручкою.

Людський хліб стояв незжатий, гнувся додолу й висипавсь, а люди на панщині хапали серпами панський хліб (Н.-Лев., II, 1956, 261);

— Я своє жито серпом жатиму (Вишня, II, 1956, 43);

// чого, перен. Те, що формою нагадує таке знаряддя.

Був [Кошарний] завжди вичищений і напрасований, а під нігтями чорніли серпи бруду (Загреб., День.., 1964, 56);

Полк, прогримівши крізь вируючий тисячоголосий гомін центральних майданів, сяйнувши серпами підків.., знову вгонився в асфальтовану заміську дорогу (Гончар, III, 1959, 426);

// у знач. присл. серпо́м. Утворюючи дугу.

А під ними [горами], в оксамиті Лісу темного, серпом Ліг Донець (Черн., Поезії, 1959, 202);

Село Веселе розкинулося в долині широким серпом (Воронько, Партиз. генерал.., 1946, 17);

*У порівн. Парасчине щебетання гострим серпом драло його по горлі (Мирний, IV, 1955, 50);

// Місяць у початковій або кінцевій фазі, коли із Землі видно лише частину його освітленого Сонцем диска.

В густій блакиті мліють вишняки, Сріблястий серп спустивсь На обрис хати (Стельмах, Жито.., 1954, 69);

Блиснув на небі серп (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 70);

В центрі глибокого темно-синього неба плив тонкий сріблястий серп місяця (Собко, Біле полум’я, 1952, 325).

∆ Серп і мо́лот див. мо́лот.

◊ Мов (немо́в, на́че і т. ін.) хто серпо́м різну́в (різону́в) по се́рцю див. се́рце.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. серп — серп іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. серп — ПІВМІ́СЯЦЬ (неповний місячний диск), МОЛОДИ́К розм., СЕРП розм., також із сл. місячний, місяця. Блідий півмісяць повагом іде лісом, сверлуючи пітьму (І. Франко); В чорнопис ночі молодик, немов апостроф, Прокрадавсь (Б. Словник синонімів української мови
  3. серп — як (мов, на́че і т. ін.) хто (ноже́м (серпо́м)) різну́в (різону́в) (по се́рцю) кого. Кому-небудь стало боляче, дуже прикро. — Не жилець він..— мов хто серпом різнув по серцю Уляну, так тії Грицькові слова (Панас Мирний); Софію наче хто різонув по серцю. Фразеологічний словник української мови
  4. серп — СЕРП, а́, ч. Сільськогосподарське знаряддя для зрізання злаків, трави і т. ін. при корені, що має вигляд вигнутого дугою, дрібно зазубленого ножа з короткою ручкою. Словник української мови у 20 томах
  5. серп — -а, ч. Сільськогосподарське знаряддя для зрізання злаків, трави і т. ін. при корені; має вигляд вигнутого дугою, дрібно зазубленого ножа з короткою ручкою. || чого, перен. Те, що формою нагадує таке знаряддя. || у знач. присл. серпом. Утворюючи дугу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. серп — Давнє ручне сільськогосподарське знаряддя для збирання зернових; гостре напівкругле або еліптичне лезо на короткому держаку. Універсальний словник-енциклопедія
  7. серп — Серп, -па м. Серпъ. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. Ном. № 1600. ум. серпик, серпок. Словник української мови Грінченка
  8. серп — Серп, серпа́; серпи́, -пі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)