1. Словник української мови в 11 томах

силувати

СИ́ЛУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка, з інфін., із спол. щоб. Спонукати силою, змушувати когось виконувати, робити що-небудь.

[Софія:] Коли не хочете віддати за Дмитра, не силуйте ж і за Карпа (Кроп., IV, 1959, 239);

[Галя:] Мати сердяться, щодня силують, щоб ішла за противного, осоружного старшину (К.-Карий, І, 1960, 76);

Поглядає [Палажка] на вулицю, і рада ж то, раденька, що її ніхто не силує до роботи (Стор., І, 1957, 27);

— Ніхто вас не силував бігати, висолопивши язики… (Гончар, III, 1959, 302);

// Робити над собою зусилля.

Дуже видко було, що вона силувала себе, щоб і по господарству старатися, або робити що (Кв.-Осн., II, 1956, 358);

Їй шматок не йшов у горло, та силувала себе їсти (Гр., II, 1963, 287);

Він напружено здавлював повіки, але скільки не силував себе заснути, — не міг (Епік, Тв., 1958, 390);

// Виявлятися причиною, що змушує кого-небудь робити щось.

Гаряче кохання силувало її йняти віри цьому, силкувалось піддурити думку й розсудливість (Н.-Лев., IV, 1956, 134);

Від часу до часу силує її щось підняти голову з-над зошита або книжки (Коб., За ситуаціями, 1914, 23);

// розм. Настійно припрошуючи, частувати.

Аж стогне Клим: — немає сили, Я намоловся досхочу… Не силуй, братику, бо утечу! (Гл., Вибр., 1951, 156).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. силувати — (виявляти силу до когось) примушувати, неволити, принукувати// брати за горло кого, за зябра брати. Словник синонімів Полюги
  2. силувати — си́лувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. силувати — Примушувати, змушувати, приневолювати, зневолювати, неволити, р. усиловувати; п! ҐВАЛТУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  4. силувати — див. примушувати Словник синонімів Вусика
  5. силувати — -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка, з інфін., із спол. щоб. Спонукати силою, змушувати когось виконувати, робити що-небудь. || Робити над собою зусилля. || Виявлятися причиною, що змушує кого-небудь робити щось. || розм. Настійно припрошуючи, частувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. силувати — СИ́ЛУВАТИ, ую, уєш, недок., кого і без дод., з інфін., із спол. щоб. Спонукати силою, змушувати когось виконувати, робити що-небудь. [Софія:] Коли не хочете віддати за Дмитра, не силуйте ж і за Карпа (М. Словник української мови у 20 томах
  7. силувати — си́лувати примушувати, змушувати (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. силувати — ПРИМУ́ШУВАТИ (вимагати в когось виконання чогось незалежно від його волі, бажання), ЗМУ́ШУВАТИ, ВИМУ́ШУВАТИ, СИ́ЛУВАТИ, ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, НЕВО́ЛИТИ, ПРИКРУ́ЧУВАТИ розм., ПРИПИРА́ТИ розм., ПРИНУ́КУВАТИ (ПРИНУКА́ТИ) розм., ЗАСТАВЛЯ́ТИ заст. — Док. Словник синонімів української мови
  9. силувати — Си́лувати, -лую, -луєш кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. силувати — Силувати, -лую, -єш гл. 1) Принуждать. Не силуйте мене за нелюба. Мет. 243. У нас по циганській: не хоче робити — не силуй, їсти не хоче — бий. Ном. № 11024. 2) Припрашивать, угощая. Словник української мови Грінченка