скала
СКА́ЛА, и, ж., муз. Ряд звуків, розташованих за висотою.
Берберійська музика — це власне народні пісні з широким об’ємом скали, співані головно молоддю (Муз. праці, 1970, 399);
На її [бандури] грифі під струною «до» малої октави є темперована скала.. За цією скалою можна легко і точно настроїти всю бандуру без допомоги додаткового інструмента (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 108).
СКАЛА́, и́, ж., заст. Скеля.
Сидить ворон над скалою, Похитує головою (Чуб., V, 1874, 941);
Меж скалами, неначе злодій, Понад Дністром іде вночі Козак (Шевч., II, 1963, 125);
Стояли великі голі скали, в них була велика, простора, темна печера (Фр., IV, 1950, 96);
*Образно. Воно прийде, те нове життя, прийде у світ нове добро, треба тільки розбити тверду скалу неправди і пробитись до світла (Коцюб., III, 1956, 40).
Значення в інших словниках
- Скала — Скала́ іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- скала — I скал`а-и, ж. 1》 заст. Скеля. 2》 зах. Скабка. II ск`ала-и, ж., муз. Ряд звуків, розташованих за висотою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скала — Скеля, скелина, скелини, скелля, див. масштаб Словник чужослів Павло Штепа
- скала — СКАЛА́, и́, ж., заст. Скеля. Сидить ворон над скалою, Похитує головою (П. Чубинський); Меж скалами, неначе злодій, Понад Дністром іде вночі Козак (Т. Шевченко); Стояли великі голі скали, в них була велика, простора, темна печера (І. Франко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- скала — (італ., рос.) 1. Назва сходів в італійській архітектурі. 2. У російському дерев'яному теслярстві так зветься широке полотнище береста, покладене між шарами тесової покрівлі. Архітектура і монументальне мистецтво
- скала — Скала, -ли ж. = скеля. Сидить ворон над скалою, похитує головою. Чуб. V. 941. 2) Въ летящемъ рою: передовой рядъ пчелъ. Скала веде рій у ліс. Волч. у. (Лобод.). см. скаль. 3) = скалка 1, 2. Виняти скалу з ноги. Вх. Лем. 465. Словник української мови Грінченка