скарбник
СКАРБНИ́К, а́, ч.
1. Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях.
— Кажу, втік ваш Драган — значить, втік. Недаром перед тим скарбника нашого намислив судити (Мур., Бук. повість, 1959, 247);
При розподілі обов’язків головою було обрано студента третього курсу Степана Радченка, Запорожця скарбником (Бурл., Напередодні, 1956, 54);
Скарбник банку; Скарбник колгоспу; *Образно. Скарбниками слави народу, літописцями назвав українських кобзарів Гоголь (Веч. Київ, 27.III 1967, 3).
2. іст. Той, хто забезпечував матеріальне і технічне постачання у військових частинах і установах.
Вийшовши від Потьомкіна, Головатий попрямував до флігеля, де жив незмінний скарбник штабу Потьомкіна Василь Степанович Попов (Добр., Очак. розмир, 1965, 14).
3. іст. У Давній Русі та у давнину на Україні — той, хто відав скарбницею князя, монастиря і т. ін.;
// Начальник приказу, який відав царською скарбницею в Російській державі XV-XVII ст.
4. заст. Чорт, який стереже закопаний скарб.
— А скарбу, як хто закопає, береже скарбник: не попустить нікому заняти [зачепити]… (Гр., II, 1963, 332).
Значення в інших словниках
- скарбник — скарбни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- скарбник — Касир, іст. підскарбій; скарбівник, скарбничий. Словник синонімів Караванського
- скарбник — [скарбник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
- скарбник — -а, ч. 1》 Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях. 2》 іст. Той, хто забезпечував матеріальне і технічне постачання у військових частинах і установах. 3》 іст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скарбник — СКАРБНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях. – Кажу, втік ваш Драган – значить, втік. Недаром перед тим скарбника нашого намислив судити (І. Словник української мови у 20 томах
- скарбник — Скарбни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скарбник — рос. казначей 1. Зберігач грошей і цінностей, касир. 2. Посадова особа, що організовує надходження державних доходів і платежів з бюджету, веде облік цих операцій і контролює їх хід. Eкономічна енциклопедія
- скарбник — Скарбник, -ка м. 1) = скарбівничий. Мир. ХРВ. 123. 2) Чортъ, живущій у богача, продавшаго свою душу аду, сторожащій и увеличивающій его богатство. Чуб. І. 193. Словник української мови Грінченка