скиглити

СКИ́ГЛИТИ, лю, лиш, недок.

1. Підвивати, жалібно чи радісно повискувати (про собак та інших тварин); скавучати.

Барбос і брехав, і заливався, аж вив, аж скиглив, неначе вів кого за поли од воріт до причілка (Н.-Лев., І, 1956, 87);

[Кассандра:] Гієни бродять по руїнах Трої і лижуть кров іще живу… гарячу… обнюхують ще незастиглі трупи і радо скиглять… (Л. Укр., II, 1951, 307);

Улицею біжить чиєсь собача. Воно метушиться на всі боки, нюхає слід і тихо скиглить (Вас., І, 1959, 341);

// Видавати звуки, що нагадують плач (про птахів).

Чайка скиглить літаючи, Мов за дітьми плаче (Шевч., І, 1963, 62);

Все живе затихло, примовкло, тільки сови та пугачі літали над головами Кобзи і Марка, скиглили, пугикали та й ще більш додавали суму (Стор., І, 1957, 341);

Над самими хвилями, часом торкаючись крилом води, летіли сполошені чайки й скиглили: «Ки-и-ги… Ки-иги!..» (Скл., Святослав, 1959, 335);

// розм. Жалібно плакати (про людину).

Хлипа з голоду дівчатко З-під рядна в кутку; Під грудима [грудьми] немовлятко Стигле в сповитку (Стар., Поет. тв., 1958, 165);

Плакала, тужила мати.— Ну, годі скиглити, стара,— сказав Бульба.— Козак не на те, щоб возитися з бабами (Довж., І, 1958, 219);

Тепер сестричка Орися — лікар, завідує в районі родильним домом, діточок вона лікує, щоб здорові були і не скиглили (Вишня, II, 1956, 284);

// що і без додатка, розм. Тужливо, сумно співати, грати.

Тут, серед поля, скиглить голодний люд свою голодну пісню… (Мирний, І, 1954, 344);

Вечорами у Липки Йдуть буржуйські синки. В кабаре скиглять скрипки, Ллються вина п’янкі (Бичко, Сійся.., 1959, 355);

Хрипить орган… Скиглить скрипка… (Вишня, І, 1956, 51);

// Вити (про вітер).

Піднялась страшенна хуртовина.., а мене так і валить, так снігом і заміта; кричу, так що з мого крику, коли вітер на десять голосів і реве,.. і скиглить, і гоготить!.. (Стор., І, 1957, 102);

Не спиться мені глупої ночі. Сиджу та слухаю, як скиглять вітри на чужині (М. Ол., Чуєш.., 1959, 33).

2. розм. Утворювати різкі, пронизливі звуки (про механізми, машини та ін.).

Стукають молотки, скиглять терпуги, спалахують сліпучі вогні електрозварювання… (Вишня, І, 1956, 328);

Сичать паровози. Скиглять вагонетки (Кач., II, 1958, 92).

3. перен., розм. Набридливо скаржитися, жалітися на що-небудь; плакатися.

Якщо ти поводишся зле із сім’єю, Не скигли, що смерті бажають твоєї (Крим., Вибр., 1965, 245);

[Килина (Заводить):] Втопила ж я головоньку навіки за сим п’яницею! [Лукаш:] Мовчи! Не скигли!! (Л. Укр., III, 1952, 258);

— І це може бути,— погоджується Мірошниченко і дивується, чому Григорій Михайлович не скиглить і не нарікає на свою долю. А нарікати є на що (Стельмах, II, 1962, 99);

// Набридливо просити що-небудь; канючити.

Санько сидів на лаві й скиглив: — Ну, мамо, ну дайте чого добренького попоїсти! (Гр., І, 1963, 360);

— Сьогодні ще зранку ходить [дитина] за мною слідком,— розказує далі пані, — скиглить: дайте, мамо, копійку, в театр на кумедію піду (Вас., І, 1959, 211).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скиглити — Ски́глити, -глю, -глиш, -глять; не ски́гли, -гліть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. скиглити — СКИ́ГЛИТИ, лю, лиш, недок. 1. Підвивати, жалібно чи радісно повискувати (про собак та інших тварин); скавучати. Барбос і брехав, і заливався, аж вив, аж скиглив, неначе вів кого за поли од воріт до причілка (І. Словник української мови у 20 томах
  3. скиглити — -лю, -лиш, недок. 1》 Підвивати, жалібно чи радісно повискувати (про собак та інших тварин), скавучати. || Видавати звуки, що нагадують плач (про птахів). || розм. Жалібно плакати (про людину). || що і без додатка, розм. Тужливо, сумно співати, грати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скиглити — (- тварин) скімлити, СКАВУЧАТИ; (- скрипку) плакати; (- вітер) ВИТИ; (- машини) скрипіти; (- дитину) нюнити; П. плакатися, канючити. Словник синонімів Караванського
  5. скиглити — ВИ́ТИ (утворювати звуки, подібні до виття вовків, собак), ЗАВИВА́ТИ, СКИ́ГЛИТИ (перев. про вітер). Вітер вив і сипав холодним дощем (З. Тулуб); Огидно завивають міни й сухо тріскотять автоматні черги (В. Словник синонімів української мови
  6. скиглити — ски́глити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  7. скиглити — див. плакати; скавучати Словник синонімів Вусика
  8. скиглити — Скиглити, -глю, -лиш гл. Визжать, стонать, плакать, издавать жалобные звуки. Скиглить, мов кривий цуцик. Ном., стр. 47. Чайка скиглить, літаючи, мов за дітьми плаче. Шевч. Сови та пугачі скиглили, пугикали. Стор. МПр. 16. Не скигли, бо ти всіх побудиш. Шевч. Словник української мови Грінченка