1. Словник української мови в 11 томах

скороминучий

СКОРОМИНУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що скоромину́щий.

Розмовляла [Люба] з Юрієм, згадуючи кожну дрібничку з свого скороминучого щастя (Кочура, Зол. грамота, 1960, 518);

Людське життя не таке вже довге, щоб розмінювати його на тимчасові скороминучі захоплення і розчарування (Рад. літ-во, 4, 1967, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скороминучий — (який скоро проходить) недовгий, швидкоминущий, перебіжний, нетривалий, короткочасний. Словник синонімів Полюги
  2. скороминучий — див. швидкий Словник синонімів Вусика
  3. скороминучий — -а, -е. Те саме, що скороминущий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скороминучий — СКОРОМИНУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що скоромину́щий. Розмовляла [Люба] з Юрієм, згадуючи кожну дрібничку з свого скороминучого щастя (П. Кочура); Людське життя не таке вже довге, щоб розмінювати його на тимчасові скороминучі захоплення і розчарування (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах