скотарка

СКОТА́РКА, и, ж. Жін. до скота́р.

[Xуса:] Я не на те учу рабинь по-римськи, щоб потім їх скотарками робити (Л. Укр., III, 1952, 168);

Скотарки доїли корів (Турч., Зорі.., 1950, 28);

— З’ясуйте, будь ласка, йому, Густаве Августовичу, що мені потрібні насамперед скотарки (Гончар, Таврія, 1952, 149).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скотарка — -и. Жін. до скотар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скотарка — скота́рка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. скотарка — СКОТА́РКА, и, ж. Жін. до скота́р. [Хуса:] Я не на те учу рабинь по-римськи, щоб потім їх скотарками робити (Леся Українка); Скотарки доїли корів (А. Турчинська); – З'ясуйте, будь ласка, йому, Густаве Августовичу, що мені потрібні насамперед скотарки (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах