скріпа
СКРІ́ПА, и, ж.
1. спец. Пристрій, що скріплює окремі предмети, частини механізмів, споруд і т. ін.;
// Те, що зв’язує окремі частини розповіді, тексту і т. ін.
Ці слова [займенники хто, що та ін.] є відносними, або, як їх ще називають, сполучними. Вони повнозначні, бо мають усі ознаки повнозначних слів, але виступають як слова-скріпи (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 524).
2. заст. Підпис, що підтверджує справжність якого-небудь документа.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скріпа — скрі́па іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- скріпа — -и, ж. 1》 спец. Пристрій, що скріплює окремі предмети, частини механізмів, споруд і т. ін. || Те, що зв'язує окремі частини розповіді, тексту і т. ін. 2》 заст. Підпис, що підтверджує справжність якого-небудь документа. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скріпа — Клямра, пов'язь, див. скоба Словник чужослів Павло Штепа
- скріпа — СКРІ́ПА, и, ж. 1. спец. Пристрій, що скріплює окремі предмети, частини механізмів, споруд і т. ін.; // Те, що зв'язує окремі частини розповіді, тексту і т. ін. Ці слова [займенники хто, що та ін.] є відносними, або, як їх ще називають, сполучними. Словник української мови у 20 томах