скучати

СКУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док.

1. Відчувати скуку; нудьгувати.

Паничі скучати їй не давали: щодня, щовечора з нею бавились, то в карти, грали, то пісеньок співали… (Вовчок, І, 1955, 259);

— Невже ви тут скучаєте, в цьому раю? — спитав Леонід Семенович (Н.-Лев., IV, 1956, 82);

[Андрій:] Ти, я бачу, справжній друг! Не даєш скучати моїй жінці (Мороз, П’єси, 1959, 38).

2. за ким-чим, без кого — чого і без додатка. Почувати тугу через відсутність кого-, чого-небудь, сумувати без когось, чогось.

Скучаю я не за Києвом, а за своєю родиною, за вами і за доброю, нормальною роботою (Л. Укр., V, 1956, 230);

Біля воріт виладналися по-святочному зодягнуті старі козаки, які скучали за військом, як мати за дітьми (Панч, Гомон. Україна, 1954, 446);

— Чого ти, Мелашко, журишся, аж з лиця спала? — питав у неї чоловік. — Скучила за матір’ю (Н.-Лев., II, 1956, 325);

Кілька тижнів Франка не бачилася з подругою і дуже за нею скучила (Чорн., Потік.., 1956, 84);

Розказала [Маруся] й те, як скучала і журилась без нього (Кв.-Осн., II, 1956, 60);

Данило й не згадує про сестру, наче зроду її й не було, а стара дуже скучає (Вовчок, І, 1955, 98);

— Ой, а я скучаю вже! Мамонька мені приснилась, ще й якесь село… чуже (Тич., II, 1957, 324);

Говорила [Лукія], що життя їхнє ще наладиться.., скучить [чоловік] — сам ще й просити прийде (Головко, II, 1957, 147);

// ірон.

Скучає, як собака за києм (Укр.. присл.., 1955, 305);

— Гей, лайдаку, що наговорюєш на пана? Може, за буцегарнею скучив? (Стельмах, І, 1962, 303);

// Відчувати брак чого-небудь їстівного.

— Коли б же ти знав, як я скучив за простою козацькою стравою… за кулешем, саламатою (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 410).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скучати — СКУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СКУ́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. Відчувати скуку; нудьгувати. Паничі скучати їй не давали: щодня, щовечора з нею бавились, то в карти, грали, то пісеньок співали... (Марко Вовчок); – Невже ви тут скучаєте, в цьому раю?... Словник української мови у 20 томах
  2. скучати — Скучає, як собака за києм. Зовсім не скучає. Приповідки або українсько-народня філософія
  3. скучати — -аю, -аєш, недок., скучити, -чу, -чиш, док. 1》 Відчувати скуку; нудьгувати. 2》 за ким – чим, без кого – чого і без додатка. Почувати тугу через відсутність кого-, чого-небудь, сумувати без когось, чогось. || ірон. || Відчувати брак чого-небудь їстівного. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скучати — моск. нудитися нудьгувати, занудьговувати, занудьгувати, понудьговувати, понудьгувати, див. хандрити, (за ким) тужити, затужувати, затужити, позатужувати, натужуватися, натужитися, понатужуватися, потужувати, потужити, стужувати, стужити, постужувати, утужувати, утужити, повтужувати, див. скорбіти Словник чужослів Павло Штепа
  5. скучати — НУДЬГУВА́ТИ (відчувати гнітючий душевний стан від бездіяльності, відсутності розваг, інтересу до навколишнього), НУ́ДИ́ТИСЯ, СКУЧА́ТИ рідше; НИ́ДІТИ, СКНІ́ТИ, МАРУ́ДИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. скучати — скуча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови