слабкий

СЛАБКИ́Й, а́, е́.

1. Який має невелику фізичну силу; протилежне сильний.

Мотря кинулась до Мелашки та й почала видирати деркача з рук. Мелашка була слабкіша і випустила його (Н.-Лев., II, 1956, 358);

// В яких немає достатньої сили (про руки, ноги, м’язи і т. іц.).

Олена.., схопивши своєю слабкою рукою злодія за чуба, почала бити його (Довж., І, 1958, 193);

Він стояв обличчям до моря, гойдався на слабких, мов не своїх ногах (Ткач, Жди.., 1959, 26);

Чорна галич посідала На кривих старих ялинах, Важко б’є слабкими крильми (Л. Укр., IV, 1954, 166);

// Який знесилився, ослаб від хвороби, втоми, голоду і т. ін.

Вижив Шакір, та здоров’я до нього не повернулося. Він був такий слабкий, що годинами лежав нерухомо, надсадна кашляв (Тулуб, В степу.., 1964, 8);

Був слабкий [Танасій] від голоду, але про їжу не думав (Мур., Бук. повість, 1959, 87);

// Погано розвинений, нездоровий, неміцний.

Проценко дихнув всією своєю слабкою грудниною (Мирний, III, 1954, 189);

Слабкі нерви [Ломицького] потребували мертвого спокою (Н.-Лев., VI, 1966, 12).

2. Який не відзначається твердістю, стійкістю, вольовим характером.

Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? (Л. Укр., І, 1951, 316).

3. Незначний силою, ступенем вияву.

Від хвороби обличчя вкрилося слабким плямистим рум’янцем (Л. Укр., III, 1952, 698);

Шхуну безжалісно кидало з хвилі на хвилю навіть при слабкому вітрі (Тулуб, В степу.., 1964, 272);

// Неяскравий, тьмяний.

Крізь два маленькі віконця на лівій стіні, наполовину заліплені папером, вривається слабке, рожеве вечірнє світло (Л. Укр., IV, 1954, 211);

Побачили [бійці] перед себе відхилені двері, крізь які пробивалося слабке світло (Гончар, III, 1959, 254);

// Неголосний.

Чутно з-під дерев над Іорданом слабкий бренькіт струн (Л. Укр., II, 1951, 153);

Шофер заграв у ріжок, проте звук його був слабкий (Смолич, І, 1958, 46);

// Незначний, малий.

Встановлено, що навіть при слабкому засоленні грунтів урожай сільськогосподарських культур різко знижується (Хлібороб Укр., 10, 1969, 13);

// Ледь помітний, відчутний.

Вносять Прісціллу з слабкими ознаками притомності (Л. Укр., II, 1951, 434).

4. Який має невелику потужність, енергію.

У виселок нещодавно провели електрику, але напруга була дуже слабка, тьмяно освітлена кімната виглядала незатишно й похмуро (Дмит., Наречена, 1959, 181).

5. Недосконалий у художньому відношенні.

Переклади його були слабкі художньо (Рильський, IX, 1962, 22).

6. Нетуго натягнутий, загвинчений і т. ін.

— У нас зовсім слабкий лівий трос (Донч., II, 1956, 90).

Слабка́ га́йка див. га́йка.

7. Неміцний, ненасичений.

Слабка кислота; Слабкий розчин; Слабкий чай.

8. Нещільний, м’який (про грунт, породу і т. ін.).

— Вода.. знайшла десь слабкий грунт, розмила його і прорвала цю природну греблю (Ткач, Плем’я.., 1961, 114).

▲ Слабке́ керува́ння, грам.— синтаксичний зв’язок між словами, при якому вибір відмінкової форми пояснюючого слова обумовлюється не підпорядковуючим словом, а змістом висловлювання.

♦ Ки́шка слабка́, рідко — те саме, що Ки́шка тонка́ (коро́тка) ( див. ки́шка); Слабка́ голова́ — нерозумна людина.

Старовинна мудрість доводить, що на слабкі голови влада впливає погано (Мик., II, 1957, 494);

Слабка́ струна́ (стру́нка) див. струна́, стру́нка; Слабке́ мі́сце; Слабка́ сторона́ — щось найвразливіше, найдошкульніше у кого-небудь, у чомусь.

Я особисто любив бити в мотор, а Швець знав інші слабкі місця німецької черепахи [танка] (Ю. Янов., І, 1954, 85);

Цей мерзотник доти провокував Загайчака, доти щупав його з усіх боків, поки не нащупав слабкого місця (Вільде, Сестри.., 1958, 479);

— Я за включення Цимбала до спортивної команди. У Цимбала є слабкі сторони? Нехай так, але ж у нас ще є майже півтора місяця для підготовки (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 81);

Слабки́й на уто́ри див. уто́ри.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слабкий — слабки́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. слабкий — Недужий, несильний, неміцний, малосилий, слабосилий, кволий, немічний, недолугий, тендітний, жм. вутлий, хирний, хирлявий; (- вдачу) нестійкий, невольовий, нетвердий; (- сили) малий, незначний; (доказ) непереконливий; (вірш) недосконалий... Словник синонімів Караванського
  3. слабкий — див. слабий Словник синонімів Вусика
  4. слабкий — -а, -е. 1》 Який має невелику фізичну силу; прот. сильний. || В яких немає достатньої сили (про руки, ноги, м'язи і т. ін.). || Який знесилився, ослаб від хвороби, втоми, голоду і т. ін. || Погано розвинений, нездоровий, неміцний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. слабкий — СЛАБКИ́Й, а́, е́. 1. Який має невелику фізичну силу; протилежне сильний. Мотря кинулась до Мелашки та й почала видирати деркача з рук. Мелашка була слабкіша і випустила його (І. Нечуй-Левицький); // В яких немає достатньої сили (про руки, ноги, м'язи і... Словник української мови у 20 томах
  6. слабкий — болю́ча (слаба́, слабка́ і т. ін.) струна́ чия, кого. Найбільш вразливе місце; те, що особливо мучить, хвилює кого-небудь. (Ганна:) Ну, от се ж і є болюча струна для Льолика. Фразеологічний словник української мови
  7. слабкий — ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  8. слабкий — Слабки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)