славити

СЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. сла́влять; недок., перех.

1. Звеличувати, прославляти кого-, що-небудь.

[Михайло (чита газету):] От тобі і старший писар Іван Барильченко! Первокласний [першокласний] артист, всі газети в один голос славлять (К.-Карий, III, 1961, 58);

— Я, цар царів, я, сонця сан могутній, собі оцю гробницю збудував, шоб славили народи незчисленні (Л. Укр., І, 1951, 252);

Наш народ свідомо бореться за перемогу ідей партії і свідомо славить у своїй творчості ці ідеї (Рильський, III, 1956, 149);

Вітчизну славлю я свою,— Усіх народів щит! (Нагн., Вибр., 1957, 117);

*Образно. Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі, і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну (Добр., Тече річка.., 1961, 181);

// Те саме, що благословля́ти 3.

Тут нова хатинка славна, що я не бачив, а ось криниця, що я її не вкмітив [помітив],— додивляюся та дослухаюся та день славлю, що удень усе видно (Вовчок, VI, 1956, 230);

На кладовищі, як опускали в яму домовину і співали піп із гугнявим дячком «вічну пам’ять», молилася й Катря. Але й знов — і молитви в неї не ті: славила сіре небо й мряку і сиву далечінь, куди ген стеляться невідомі дороги. Хай невідомі, але ж дороги, не яма… (Головко, II, 1957, 208).

2. Оспівувати кого-, що-небудь, співати на честь когось, чогось.

Поети славили в піснях віддавна Україну (Л. Укр., І, 1951, 317);

Даремно намагалися сиві бандуристи розважити Тараса, славлячи над величним Дніпром і нічним степом його козацькі подвиги (Довж., І, 1958, 266).

3. Поширювати недобру славу про кого-, що-небудь; безчестити, ганьбити.

А що найпуще [найбільше], так от тії зовиці! ті вже по усім усюдам підуть славити, що невістка не зуміла хороше паски вичинити [виробити] і не пригляділа, як вона пеклась (Кв.-Осн., II, 1956, 227);

Хівря славить Пріську на всю Мар’янівку: і сяка, і така, і нетіпанка, і нечепуруха!.. (Мирний, III, 1954, 21);

[Ялина:] Ото, нехай бог боронить, за кого ж маєш ти мене, що думаєш, я буду славити тебе проміж людьми? (К.-Карий, II, 1960, 68);

// Засуджувати чиї-небудь дії, вчинки.

Піду лучче [краще] до шинкарки Горілки нап’юся! Нехай добрі люде славлять, Що в шинку ночую,— Що за тиждень загорюю — За ніч прогайную (П. Куліш, Вибр., 1969, 324);

// ким. Вважати когось ким-небудь.

4. розм. Говорити, розповідати щось про кого-, що-небудь.

Батько її Ковбаня отаманував у Січі і все море сплавав, поринаючи на дно за дорогими тими дукатами й коралями,— так-то люде було славлять. А то ще було кажуть, що він по той бік Дніпра у Польщі якимись козаками орудував (П. Куліш, Вибр., 1969, 264);

// чим. Називати.

Звідки отой чоловік? Яку він отчизною славить Землю? Якого він роду і де його нива отецька? (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 39);

// тільки 3 ос. мн. Ходять чутки, поголоски, розмови; розповідають.

— Та нехай я тільки його побачу, бабуню, чи справді він такай, як славлять (Вовчок, Вибр., 1937, 63);

Славлять, ніби молодий отаман — великого розуму козак і в бою звитяжний воїн (Кач., II, 1958, 431).

5. заст. Співати величальну пісню.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. славити — СЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. сла́влять; недок., кого, що. 1. Звеличувати, прославляти кого-, що-небудь. [Михайло (чита газету):] От тобі і старший писар Іван Барильченко! Первокласний [першокласний] артист, всі газети в один голос славлять (І. Словник української мови у 20 томах
  2. славити — -влю, -виш; мн. славлять; недок., перех. 1》 Звеличувати, прославляти кого-, що-небудь. || Те саме, що благословляти 3). 2》 Оспівувати кого-, що-небудь, співати на честь когось, чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. славити — Звеличувати, прославляти, співати осанну; (у піснях) оспівувати; (час) благословляти; (за лихі дії) ганьбити, знеславлювати; З. подейкувати. Словник синонімів Караванського
  4. славити — сла́вити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. славити — I прославляти, аплодувати (кому), благословити, благословляти, величати, величити, звеличати, звеличувати, славословити, прославляти, ушановувати, шанувати Фразеологічні синоніми: віддавати належне; віддавати почесті; віддавати честь; віддавати шану... Словник синонімів Вусика
  6. славити — Сла́вити, -влю, -виш, -влять; слав, сла́вмо, сла́вте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. славити — Славити, -влю, -виш гл. Говорить, разсказывать. МВ. ІІ. 87. Г. Барв. 8. Славили, що колись то вона і багачка була. Федьк. Чи справді він такий, як славлять? МВ. (О. 1862. III. 45). 2) Прославлять. Словник української мови Грінченка
  8. славити — ПРОСЛАВЛЯ́ТИ кого (створювати популярність, славу комусь, чомусь, перев. описуючи в художньому творі, в пісні тощо), СЛА́ВИТИ, ЗВЕЛИ́ЧУВАТИ, ВЕЛИЧА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ХВАЛИТИ рідше, УСЛАВЛЯ́ТИ (ВСЛАВЛЯ́ТИ) уроч., УСЛА́ВЛЮВАТИ (ВСЛА́ВЛЮВАТИ) уроч. Словник синонімів української мови
  9. славити — СЛАВИТИ – НЕСЛАВИТИ Славити, -влю, -виш. 1. Звеличувати, прославляти, оспівувати когось, щось тощо. Вони всі скачуть, радіють, всі славлять Бога (М. Літературне слововживання