славити

сла́вити

-влю, -виш; мн. славлять; недок., перех.

1》 Звеличувати, прославляти кого-, що-небудь.

|| Те саме, що благословляти 3).

2》 Оспівувати кого-, що-небудь, співати на честь когось, чогось.

3》 Поширювати недобру славу про кого-, що-небудь; безчестити, ганьбити.

|| Засуджувати чиї-небудь дії, вчинки.

|| ким. Вважати когось ким-небудь.

4》 розм. Говорити, розповідати щось про кого-, що-небудь.

|| чим. Називати.

|| тільки 3 ос. мн. Ходять чутки, поголоски, розмови; розповідають.

5》 Співати величальну пісню.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. славити — сла́вити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. славити — СЛАВИТИ – НЕСЛАВИТИ Славити, -влю, -виш. 1. Звеличувати, прославляти, оспівувати когось, щось тощо. Вони всі скачуть, радіють, всі славлять Бога (М. Літературне слововживання
  3. славити — Звеличувати, прославляти, співати осанну; (у піснях) оспівувати; (час) благословляти; (за лихі дії) ганьбити, знеславлювати; З. подейкувати. Словник синонімів Караванського
  4. славити — I прославляти, аплодувати (кому), благословити, благословляти, величати, величити, звеличати, звеличувати, славословити, прославляти, ушановувати, шанувати Фразеологічні синоніми: віддавати належне; віддавати почесті; віддавати честь; віддавати шану... Словник синонімів Вусика
  5. славити — СЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. сла́влять; недок., кого, що. 1. Звеличувати, прославляти кого-, що-небудь. [Михайло (чита газету):] От тобі і старший писар Іван Барильченко! Первокласний [першокласний] артист, всі газети в один голос славлять (І. Словник української мови у 20 томах
  6. славити — ПРОСЛАВЛЯ́ТИ кого (створювати популярність, славу комусь, чомусь, перев. описуючи в художньому творі, в пісні тощо), СЛА́ВИТИ, ЗВЕЛИ́ЧУВАТИ, ВЕЛИЧА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ХВАЛИТИ рідше, УСЛАВЛЯ́ТИ (ВСЛАВЛЯ́ТИ) уроч., УСЛА́ВЛЮВАТИ (ВСЛА́ВЛЮВАТИ) уроч. Словник синонімів української мови
  7. славити — Сла́вити, -влю, -виш, -влять; слав, сла́вмо, сла́вте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. славити — СЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. сла́влять; недок., перех. 1. Звеличувати, прославляти кого-, що-небудь. [Михайло (чита газету):] От тобі і старший писар Іван Барильченко! Первокласний [першокласний] артист, всі газети в один голос славлять (К. Словник української мови в 11 томах
  9. славити — Славити, -влю, -виш гл. Говорить, разсказывать. МВ. ІІ. 87. Г. Барв. 8. Славили, що колись то вона і багачка була. Федьк. Чи справді він такий, як славлять? МВ. (О. 1862. III. 45). 2) Прославлять. Словник української мови Грінченка