смичковий

СМИЧКО́ВИЙ, а, е.

1. Стос. до смичка ( див. смичо́к¹).

В малому містечку розливалися смичкові тони скрипки з акомпанементом фортепіано (Кобр., Вибр., 1954, 207).

2. На якому грають смичком (про струнні інструменти).

Карпатська деревина незамінна при виготовленні смичкових і щипкових інструментів (Рад. Укр., 5.I 1964, 1);

// у знач. ім. смичко́ві, вих, мн. Музичні інструменти, на яких грають смичком.

Струнні інструменти України залежно від манери гри на них класифікуються на щипкові (гуслі, кобза, бандура, торбан).. та смичкові (гудок і скрипкова сім’я) (Знання.., 7, 1971, 21);

// Признач. для виконання на таких інструментах.

З першого погляду вражає незвичайне для нас явище — з’єднання в одному квартеті духової і смичкової груп (Укр. муз. спадщ., 1940, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смичковий — -а, -е. 1》 Стос. до смичка (див. смичок I). 2》 На якому грають смичком (про струнні інструменти). || у знач. ім. смичкові, -вих, мн. Музичні інструменти, на яких грають смичком. || Признач. для виконання на таких інструментах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. смичковий — смичко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  3. смичковий — СМИЧКО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до смичка (див. смичо́к¹). В малому містечку розливалися смичкові тони скрипки з акомпанементом фортепіано (Н. Кобринська). 2. На якому грають смичком (про струнні інструменти). Смичкові інструменти (з газ.); // у знач. ім. Словник української мови у 20 томах