смичковий

СМИЧКО́ВИЙ, а, е.

1. Стос. до смичка ( див. смичо́к¹).

В малому містечку розливалися смичкові тони скрипки з акомпанементом фортепіано (Кобр., Вибр., 1954, 207).

2. На якому грають смичком (про струнні інструменти).

Карпатська деревина незамінна при виготовленні смичкових і щипкових інструментів (Рад. Укр., 5.I 1964, 1);

// у знач. ім. смичко́ві, вих, мн. Музичні інструменти, на яких грають смичком.

Струнні інструменти України залежно від манери гри на них класифікуються на щипкові (гуслі, кобза, бандура, торбан).. та смичкові (гудок і скрипкова сім’я) (Знання.., 7, 1971, 21);

// Признач. для виконання на таких інструментах.

З першого погляду вражає незвичайне для нас явище — з’єднання в одному квартеті духової і смичкової груп (Укр. муз. спадщ., 1940, 17).