смуга
СМУ́ГА, и, ж.
1. Видовжена, обмежена чим-небудь частина якоїсь поверхні, простору, що виділяється на загальному фоні своїм виглядом, кольором і т. ін.
Засиніли довгі смуги толоки, вкриті синіми та фіолетовими квітками (Н.-Лев., VI, 1966, 85);
Широкі смуги пшениці заможних хліборобів чергувалися з вузенькими та довгими стьожечками бідняцької кукурудзи (Смолич, І, 1958, 51);
Крізь щілину відхилених дверей вузенька смуга світла тяглась із великої кімнати (Досв., Вибр., 1959, 44);
*У порівн. Вдалині синіми смугами виднілися.. ліси (Тют., Вир, 1964, 78);
// Довга риска, лінія на якій-небудь поверхні.
Попідмощували ми на спину горби, позав’язували вуха старими хусточками, понаводили на щоках смуги (Н.-Лев., IV, 1956, 315);
Петрові виступили смуги на лиці, червоні, як розкраяний буряк (Март., Тв., 1954, 120);
// Довгастий знак на тілі від удару.
Жовніри почеркали Пархомові спину смугами од самої шиї (Н.-Лев., VII, 1966, 171);
Ремінний батіг ляснув серед гнідкової спини, зоставляючи на ній довгу смугу (Мирний, IV, 1955, 310);
// Складка на шкірі обличчя, тіла людини або тварини.
По зблідлому сухому обличчю, котре не казало про розкоші та достачі, пробігали похмурі смуги (Мирний, І, 1954, 319);
Застигле обличчя вогнем ненависті заллялось, і смуги зморщеного лоба розпрямлялися (Ле, Міжгір’я, 1953, 91);
// Про те, що набуло видовженої, довгастої форми.
Вже третій день над степом вдалині накреслювалася на небі легка смуга напівпрозорих хмар (Тулуб, В степу.., 1964, 113);
// Суцільний ряд, лінія кого-, чого-небудь, розташованого один поруч з одним.
Делегати з’їзду і гості — шикуємося в смугу — лаву (Еллан, II, 1958, 24).
2. Довгастий шматок тканини, паперу, металу і т. ін.
Пани понапинали здорові намети з полотна та повсті, облицьовані червоними та жовтими шовковими смугами (Н.-Лев., VII, 1966, 217).
3. Зона, пояс, що характеризуються певним кліматом, рослинністю і т. ін.
В лісовій смузі північної половини європейської території селища влаштовували на берегах річок та озер (Іст. СРСР, І, 1956, 6);
Помірна смуга;
// Певна ділянка, територія, де відбувається що-небудь або яка відведена під щось чи зайнята чимсь.
Колона, минувши смугу трясовин.., зморена, облипла багнюкою, видобулась, нарешті, знову на тривке, загускле дно (Гончар, II, 1959, 418);
Перекопська рівнина.. починається за Дніпром, на південь від Каховки, смуга пісків тягнеться вздовж ріки з південного заходу, незайманий степ аж до Мелітопольщини (Ю. Янов., II, 1958, 179);
// Місцевість, що займає певне географічне положення.
Увечері полк знявся, ввійшов у смугу Малих Карпат (Гончар, III, 1959, 334);
— Доповідають [чиновники] про те, щоб малоземельних та безземельних селян переселити не в середню сибірську смугу, а на Камчатку (Стельмах, І, 1962, 16).
Прикордо́нна сму́га — територія, що тягнеться вздовж кордону.
Невесело жилося німцям і гетьманцям у прикордонній смузі — кожної ночі, невідомо в якому місці, невідомо якими силами, а все нові й нові удари (Скл., Легенд. начдив, 1957, 44);
Приро́дна сму́га див. приро́дний;
Прифронтова́ сму́га — територія, що тягнеться вздовж фронту.
В середині січня вона [дивізія] досягла прифронтової смуги і стала розвантажуватися на станції Горовастиця (Тют., Вир, 1964, 485);
Сму́га осі́лості див. осі́лість.
∆ Захисна́ (полезахисна́, лісова́) сму́га — штучне лісове насадження, що його створюють на полях для захисту посівів від бур і суховіїв, поліпшення водного режиму грунту і запобігання його ерозії.
Навколо саду вирішили [школярі] посадити захисну смугу з акацій, кленів, беріз (Донч., V, 1957, 201);
Полезахисні смуги, водойми, ставки… Ліси в степу… Нема палючих вітрів, нема чорних вихорів і бур… (Вишня, І, 1956, 396);
Суховій біжить по полю, Заплітається в траві. Він кляне жорстоку долю, Пада в смуги лісові (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 106);
Присто́вбурна сму́га див. присто́вбурний.
4. Ділянка земельного угіддя, відмежована від сусідньої ділянки.
Трактор робив у полі нечувані діла.. — Що скажеш, Опанасе? — звернувся Губернатор до Опанаса, що орав свою непишну смугу (Довж., І, 1958, 84);
— Ще й сонце не сіло, коли ми свою смугу перейшли. Впали на стерню, рук і ніг не чуємо.. Куди ж там: такий шмат утяли! (Мур., Бук. повість, 1959, 13).
5. перен. Проміжок часу, період, відмінний від попереднього або наступного певними подіями, явищами і т. ін.
Чернишевський справедливо назвав найвизначнішу смугу в розвитку російської літератури XIX століття гоголівським періодом (Рильський, Веч. розмови, 1964, 138);
Людина, вступивши в партію, вступає в нову смугу життя, на її плечі лягає величезна відповідальність не лише за себе особисто, а й за поведінку оточуючих людей (Ком. Укр., 9, 1963, 69);
// Період у настрої, стані людини.
У нього смуга нового захвату і дивної ніжності, він закохався в Тіля Уленшпігеля (Мас., Роман.., 1970, 114);
// Період наявності, існування чого-небудь.
Прийде весна, прийде друга, .. Не раз суму зникне смуга; Усміх загуля (Граб., І, 1959, 334).
6. перен. Послідовний безперервний ряд подій, явищ і т. ін.
Ленін бачив, що Росія перша має почати смугу революцій нової історичної епохи (Біогр. Леніна, 1955, 46).
7. у знач. присл. сму́гою. В один ряд, в одну лінію.
По них [узгір’ях], у довжину, рівною.. смугою простяглися липи (Коцюб., І, 1955, 459);
По шляху з Перекопу, розтягнувшись довжелезною смугою, мчать автомобілі (Гончар, II, 1959, 359).
Значення в інших словниках
- смуга — (видовжена обмежена по боках лінія, на якійсь площині) пасмо, пасмуга, пруг, пас. Словник синонімів Полюги
- смуга — сму́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- смуга — див. облямівка; стрічка Словник синонімів Вусика
- смуга — [смуга] -гие, д. і м. -уз'і Орфоепічний словник української мови
- смуга — -и, ж. 1》 Видовжена, обмежена чим-небудь частина якоїсь поверхні, простору, що вирізняється на загальному тлі своїм виглядом, кольором і т. ін. || Довга риска, лінія на якій-небудь поверхні. || Довгастий знак на тілі від удару. Великий тлумачний словник сучасної мови
- смуга — СМУ́ГА, и, ж. 1. Видовжена і порівняно вузька, частина якоїсь поверхні, обмежена чим-небудь що виділяється на загальному фоні своїм виглядом, кольором і т. ін. Вузька смуга неба; Смуга толоки; Смуга світла; * У порівн. Вдалині синіми смугами виднілися .. Словник української мови у 20 томах
- смуга — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
- смуга — ПЕРІ́ОД (проміжок часу, який характеризується певними ознаками і становить собою частину якогось процесу), СТА́ДІЯ, СМУ́ГА, ФА́ЗА, ФА́ЗИС рідше; ЕТА́П (важливий, відповідальний). Словник синонімів української мови
- смуга — Сму́га, -ги, -зі; сму́ги, смуг Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- смуга — Смуга, -ги ж. 1) Черта, штрихъ. Козел., Лубен. у.у. 2) Полоса. Св. Л. 138. На руках було видко сині й червоні смуги од вірьовки. Левиц. Пов. 104. На спині знать кровавії смуги. КС. 1882. IV. 171. ум. смужка, смужечка. Смужечка світу. Мир. Пов. II. 117. Словник української мови Грінченка