сміло
СМІ́ЛО, присл.
1. Присл. до смі́лий.
— Се я, панотче, кажу,— сміло виступила вперед ще молода молодиця (Мирний, III, 1954, 308);
Коли ревли кругом гармати, ішов він сміло на багнет (Сос., II, 1958, 371).
2. Те саме, що смі́ли́во 2.
В нашому дворі стоїть старий-престарий пеньок. Широкий — на ньому сміло можна сісти вдвох (М. Ол., Чуєш.., 1959, 79).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сміло — смі́ло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- сміло — присл. 1》 Присл. до смілий. 2》 Те саме, що сміливо 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- сміло — СМІ́ЛО, присл. 1. Присл. до смі́лий. – Се я, панотче, кажу, – сміло виступила вперед ще молода молодиця (Панас Мирний); Коли ревли кругом гармати, ішов він сміло на багнет (В. Сосюра). 2. Те саме, що смі́ли́во... Словник української мови у 20 томах
- сміло — Сміло нар. Смѣло. Словник української мови Грінченка