сміхотливо

СМІХОТЛИ́ВО. Присл. до сміхотли́вий 2, 3.

Дідусь не заперечував. Чухав тільки за вухом, біля лисини, поморгував сміхотливо очима (Збан., Мор. чайка, 1959, 27);

Устина зручним порухом поправила хустку, сміхотливо відкопилила повні уста (Стельмах, І, 1962, 262).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сміхотливо — СМІХОТЛИ́ВО. Присл. до сміхотли́вий 1, 2. Дідусь не заперечував. Чухав тільки за вухом, біля лисини, поморгував сміхотливо очима (Ю. Збанацький); Устина зручним порухом поправила хустку, сміхотливо відкопилила повні уста (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  2. сміхотливо — сміхотли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. сміхотливо — Присл. до сміхотливий 2), 3). Великий тлумачний словник сучасної мови