сніговий

СНІГОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до сніг.

За садком видко було чиюсь хатину стареньку, снігові намети підходили їй аж попід віконечка (Л. Укр., III, 1952, 518);

Вони [танки] мчали на повній швидкості, розкидаючи гусеницями сніг, залишаючи позад себе білі смерчі снігової пороші (Тют., Вир, 1964, 500);

// Зробл. із снігу або в снігу.

Кругом хати був вільний прохід; поміж бабами ще виднілись просвіти; у ті просвіти носили сніг, закидали їх. Не забарилася снігова стіна вирости кругом хати… (Мирний, III, 1954, 10);

// Який несе сніг.

Мені трапилось бачити початок снігової бурі на морі, се була така грандіозна картина хаосу, що я, певне, ніколи її не забуду (Л. Укр., V, 1956, 219);

Шофер на першій стоянці відпочинку висловив думку, що на другу половину дня може розходитися негода, сніговий буран, під час якого краще перестояти десь у хуторі (Ле, Право.., 1957, 248);

// Який утворився із снігу.

Вона залюбки каталася по доріжках у сквері і спускалася там з невеличкої снігової гірки (Забіла, Катруся.., 1955, 41);

Попереду брело двоє з автоматами, довгими ногами вони розмітали тоненьке снігове покривало і лишали по собі на брукові чорні незграбні сліди (Хижняк, Тамара, 1959, 37).

Снігова́ ба́ба див. ба́ба¹;

Снігова́ вода́ — вода, яка утворилася від танення снігу.

Сніги тануть, біжать з гір долинами прудкі протічки снігової води (Мирний, І, 1949, 367);

Дощова і снігова вода має в собі найменше домішок, це найчистіша вода, що мало чим відрізняється від дистильованої (Уроки.. хіміка, 1956, 50);

Снігова́ лі́нія (межа́) — лінія в горах, вище якої сніг на поверхні землі зберігається протягом усього року.

В жарких країнах снігова лінія проходить на значній висоті. Наприклад, в Кордільєрах під екватором вічні сніги починаються на висоті 4800 м (Фіз. геогр., 5, 1956, 114).

2. Вкритий снігом.

Снігова площа простяглась Навкруг; ..сіра хмара Закрила небо (Фр., X, 1954, 326);

Вранці приїхав до Цюріха.. Дуже гарний європейський городок, облямований сніговими вершинами Альп (Коцюб., III, 1956, 272);

Простягли у синь Карпати свої вершини снігові (Сос., II, 1958, 421).

3. Схожий на сніг, подібний до снігу (білістю, блиском і т. ін.).

Здавалось, ніби то були дві рідні сестри, а не мати з дочкою.. Однаковий цвіт лиця — сніговий, білий (Н.-Лев., І, 1956, 169);

Снігова постеля; Сніговий халат.

4. Багатий снігами.

Стояла холодна, снігова зима (Чаб., Балкан. весна, 1960, 229).

5. Уживається як складова частина ботанічних і зоологічних назв, термінів.

Антонівка звичайна під впливом зрошення в більшій мірі посилює інтенсивність ростових процесів, ніж кальвіль сніговий (Хлібороб Укр., 1, 1967, 33);

У цей день з «Лахтака» побачили надзвичайно білих, так званих снігових чайок (Трубл., Лахтак, 1953, 33);

Всі знали, що в горах багато.. снігових барсів, які нападають на одиноку людину (Тулуб, В степу.., 1964, 116).

∆ Снігова́ плі́сень — грибкова хвороба озимих зернових культур і багаторічних злакових трав, яка розвивається рано навесні, в період танення снігу; супроводжується відмиранням листків і загниванням кореневої частини.

Снігова плісень озимих.. — хвороба злаків, що її спричинює гриб Fusarium nivale (Укр. с.-г. енц., III, 1972, 223);

Снігова́ сліпота́ — ураження очей, викликане довгим перебуванням на освітленому сонцем засніженому просторі.

— Я довго плавав у північних морях. Там люди хворіють на снігову сліпоту (Тулуб, В степу.., 1964, 258);

Снігови́й плуг див. плуг;

Снігови́й подоро́жник див. подоро́жник³.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сніговий — снігови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. сніговий — СНІГОВИЙ – СНІЖНИЙ Сніговий. 1. Прикм. (переважно як відносний) від сніг; який утворився зі снігу, зроблений зі снігу; який несе сніг; вкритий снігами; схожий на сніг тощо. Вж. зі сл. Літературне слововживання
  3. сніговий — СНІЖНИЙ, (дім) зі снігу; (колір) БІЛИЙ; (- зиму) сніговитий, сніжистий, заметистий. Словник синонімів Караванського
  4. сніговий — [с(')н'іговий] м. (на) -вому/-гоув'ім, мн. -гоув'і Орфоепічний словник української мови
  5. сніговий — -а, -е. 1》 Прикм. до сніг. || Зробл. із снігу або в снігу. Снігова баба. || Який несе сніг. || Який утворився зі снігу. Снігова людина — те саме, що єті. Снігова вода — вода, яка утворилася від танення снігу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сніговий — СНІГОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до сніг. Снігова пороша; Снігові намети; // Зробл. із снігу або в снігу. Кругом хати був вільний прохід; поміж бабами ще виднілись просвіти; у ті просвіти носили сніг, закидали їх. Словник української мови у 20 томах
  7. сніговий — СНІ́ЖНИЙ (СНІЖНИ́Й) рідше (про зиму — багатий на сніг), СНІГОВИ́Й, ЗАМЕ́ТИСТИЙ діал., ЗАБО́ЇСТИЙ діал., ЗАБО́ЙНИЙ діал. (з великими заметами). Словник синонімів української мови
  8. сніговий — Сніговий, -а, -е Снѣжный. Вода снігова. К. Іов. 14. Словник української мови Грінченка