сніжка

СНІ́ЖКА, и, ж.

1. Невелика, тверда грудка, зліплена із снігу.

Вискакую на подвір’я, вмиваюся першим снігом, ліплю сніжку, шпурляю в верховіття осокора (Збан., Малин. дзвін, 1958, 299);

Юрко наздоганяв, на бігу ліпив сніжки, ціляв ними у вертку дівчину (Коз., Вибр., 1947, 29).

У (в) сні́жки гра́ти (гра́тися, гуля́ти) — брати участь у грі, при якій ті, що грають, намагаються закидати один одного грудками, зліпленими із снігу.

З школи плем’я іде молоде, В сніжки грають веселі хлоп’ята… (Нех., Ми живемо.., 1960, 43);

Осторонь хлопчики із сміхом та вереском гралися в сніжки або будували фортецю з снігу (Тулуб, В степу.., 1964, 465);

Він катався з хлопцями на санках, гуляв у сніжки (Ів., Пошта.., 1943, 33).

2. тільки мн., кул. Білки, збиті з цукровою пудрою і зварені в киплячому молоці.