сніжний

СНІ́ЖНИЙ, а, е, рідше СНІЖНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до сніг.

— Лавина, як відомо, складається з мільйонів невинних сніжних клаптиків (Фр., VI, 1951, 272);

А ж ось і місто. Сніжна курява його старі покрівлі покрива (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 172);

Мечик ураз розігнався, випередив Віктора і пішов перший цілиною, здіймаючи сніжний пил (Донч., V, 1957, 472);

// Зробл. із снігу або в снігу.

Ти замерз? Ану ходім Будувати сніжний дім! (Бойко, Ростіть.., 1959, 30);

З настанням зими у більшості нових житлових масивів міста.. у подвір’ях будинків залито ковзанки, споруджено сніжні гірки для дітей (Рад. Укр., 29. I 1964, 3);

// Який несе сніг.

Сніжний вітер.

2. Вкритий снігом.

Сонце хилилось уже на захід і кривавим блиском обливало сніжні полонини (Фр., VI, 1951, 315);

Мимо ферми і криниці У шинелях, як бійці, Понесли свої рушниці В сніжне поле два стрільці (С. Ол., Вибр., 1959, 79);

Все мені сняться привали на сніжних дорогах (Голов., Близьке.., 1948, 30).

3. Багатий на сніг.

Зима тисяча дев’ятсот двадцять четвертого року була сніжна й.. сувора (Довж., І, 1958, 471);

Одного сніжного дня, коли вся комуна лежала під заметами, знову приїхав Ладнов (Мик., II, 1957, 498).

4. Схожий на сніг, подібний до снігу (білістю, блиском і т. ін.).

Сніжну скатерку розстелимо в саду (Рильський, І, 1956, 43);

В житах майнуть рукава білі.. — сніжне полотно (Мас., Сорок.., 1957, 387).