спокуситель
СПОКУСИ́ТЕЛЬ, я, ч., рідко. Те саме, що споку́сник.
Хто ти: чи ангел мій ласкавий, Чи спокуситель мій лукавий? Розвій ці сумніви до дна! (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 84).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спокуситель — спокуси́тель іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- спокуситель — див. звабник Словник синонімів Вусика
- спокуситель — СПОКУСИ́ТЕЛЬ, я, ч., рідко. Те саме, що споку́сник. Хто ти: чи ангел мій ласкавий, Чи спокуситель мій лукавий? Розвій ці сумніви до дна! (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна). Словник української мови у 20 томах