спонукальний
СПОНУКА́ЛЬНИЙ, а, е. Який є спонукою до чого-небудь або який спонукає до чогось.
Ні у комуністичних партій, ні у жодної соціалістичної країни нема спонукальних причин для розв’язування війни і воєнного нападу на інші країни (Маніф. миру, 1957, 23);
Спонукальним моментом трудової діяльності людини є усвідомлення нею мети своїх трудових зусиль (Ком. Укр., 2, 1974, 61).
▲ Спонука́льне ре́чення — речення, яке виражає різні форми волевиявлення, від прохання чи застереження до категоричного наказу.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спонукальний — спонука́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- спонукальний — -а, -е. Який є спонукою до чого-небудь або який спонукає до чогось. Спонукальне речення — речення, яке виражає різні форми волевиявлення, від прохання чи застереження до категоричного наказу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- спонукальний — СПОНУКА́ЛЬНИЙ, а, е. Який є спонукою до чого-небудь або який спонукає до чогось. В неусвідомленні спонукальних факторів виникнення симпатій та антипатій людини криється таємниця інтимних почуттів (із журн. Словник української мови у 20 томах