1. Словник української мови в 11 томах

спонуканий

СПОНУ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спонука́ти.

Спонуканий добротним намислом розрадити чужі страждання й самому розважитись, Юхименко заглянув до кімнати (Кач., II, 1958, 342);

Андрій відштовхнув його [божевільного], і він полетів. Спонуканий жалістю, Андрій дістав з кишені і кинув шматок хліба (Довж., І, 1958, 244).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спонуканий — спону́каний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. спонуканий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до спонукати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спонуканий — СПОНУ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до спонука́ти. Спонуканий добротним намислом розрадити чужі страждання й самому розважитись, Юхименко заглянув до кімнати (Я. Качура); Андрій відштовхнув його [божевільного], і він полетів. Словник української мови у 20 томах