справний
СПРА́ВНИЙ, а, е.
1. Який не має пошкоджень, цілком придатний для використання.
Декотрі судна, на яких були справні мотори, уже відпливали, інші готувались до відплиття (Гончар, Людина.., 1960, 279);
— Дивися, щоб розпашники і всякий інвентар були справні. — За реманентом діло не стане (Тют., Вир, 1964, 119);
*Образно. Література і мистецтво — могутня зброя, найважливіший засіб комуністичного виховання. Вона повинна бути завжди справною, вірно спрямованою і гостро відточеною, діяти безвідмовно (Літ. Укр., 15.І 1963, 1).
2. Який має досвід, володіє знаннями, навичками у якій-небудь справі, професії і т. ін.
«Шкода мені цього Коцюбенка! — думав мировий. — І пише гарно, і писар з його дуже справний.. Та ба! Прийдеться скинути його з місця» (Н.-Лев., IV, 1956, 166);
У морі видко перекинуту шаланду, там загинув її чоловік Мусій Половець, він чимало пожив на світі, од нього зла не бачила [Половчиха], був справний рибалка на Чорному морі (Ю. Янов., II, 1958, 191);
// Який має позитивні якості або властивості, що відповідають поставленим вимогам, задовольняють їх (про предмети, тварини, рослини і т. ін.).
— Коник у мене справний. На вигляд він, може, й не показний, зате двожильний (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 119);
Вночі замордовані коні ледве допленталися до Вінниці: в дорозі налетіла завірюха, завіяла шляхи.. Добре, що хоч за Корделівкою пішла справна дорога (Стельмах, І, 1962, 173);
Колгосп «Зоря».. був колгосп хороший, справний, всі роботи виконував вчасно (Вишня, І, 1956, 423);
Дарина Єрмолаївна.. була лагідною та веселою жінкою. Всяке діло горіло в її натруджених, справних руках (Вітч., 9, 1964, 127).
3. перен. Який перебуває у належному стані, має належний вигляд.
— Глядіть, щоб перед Новим роком ваші книжки, ваші метрики були справні.., — сказав Балабуха (Н.-Лев., III, 1956, 182);
— Я відлучився… — А ти мусиш не відлучатись. До діла приставлений, значить дивися добре, щоб все справним було, — повчав невдоволений батько (Шиян, Баланда, 1957, 28).
◊ Ци́фра спра́вна — про окозамилювання в яких-небудь документах.
Незавидні керівники на місцях тільки й дбали про те, щоб у них завжди цифра була справна перед вищим начальством (Кучер, Трудна любов, 1960, 123).
4. Який старанно, ретельно виконує свої завдання, обов’язки; старанний.
Де керівник гарний, там робітник справний (Укр.. присл.., 1955, 357);
Тим часом хазяїни старшого брата дивилися на його за тим тільки, щоб бачити, чи справний він, чи не пустує (Вовчок, І, 1955, 295);
Уже не в жарт богатирі, вони [хлопці] в роботі справні, вони насправді шахтарі і справжні, й повноправні (Дор., Три богатирі, 1959, 22).
5. Який внаслідок посиленого годування чи харчування набув потрібної або значної ваги, жирності; вгодований.
Це — молочна ферма наша (Ви на ній ще не були). От якраз корови з паші На спочинок прибули — Сименталки ситі, справні, Масть ряба у всіх у них (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 75).
Значення в інших словниках
- справний — спра́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- справний — Не зіпсований; (хто) акуратний, старанний, ретельний; (віл) вгодований. Словник синонімів Караванського
- справний — див. вродливий Словник синонімів Вусика
- справний — -а, -е. 1》 Який не має пошкоджень, цілком придатний для використання. 2》 Який має досвід, володіє знаннями, навичками у якій-небудь справі, професії і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- справний — СПРА́ВНИЙ, а, е. 1. Який не має пошкоджень, цілком придатний для використання. Декотрі судна, на яких були справні мотори, уже відпливали, інші готувались до відплиття (О. Гончар); – Дивися, щоб розпашники і всякий інвентар були справні. Словник української мови у 20 томах
- справний — Справний, як віл до корити. Іронічно про поганого робітника, який любить тільки їсти. Приповідки або українсько-народня філософія
- справний — спра́вна ци́фра. Фіктивні позитивні показники в яких-небудь документах, паперах і т. ін. Окозамилювач, рвач дбав про одне: будь-якою ціною виконати план, добитися справної цифри (З газети); Незавидні керівники на місцях тільки й дбали про... Фразеологічний словник української мови
- справний — СТАРА́ННИЙ (який уважно виконує щось, чесно ставиться до своїх обов'язків), РЕТЕ́ЛЬНИЙ, СУМЛІ́ННИЙ, ДБАЙЛИ́ВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДНИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, АКУРА́ТНИЙ, СПРА́ВНИЙ, СО́ВІСНИЙ, ДОБРОСО́ВІСНИЙ, РЕ́ВНИЙ підсил., ПИЛЬНОВИ́ТИЙ, РЕВНИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- справний — Спра́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- справний — Справний, -а, -е Исправный, исполнительный. Жінка моя жвава, справна. Г. Барв. 410. Словник української мови Грінченка