спричинений

СПРИЧИ́НЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спричини́ти.

Вона була вродлива, та на її обличчі лежав відбиток суму і болю, спричинених потворною кульгавістю (Дмит., Наречена, 1959, 139);

Хто бачив Київ у руїнах, спричинених цією війною, той не може не милуватись.. величезним будівництвом, яке за останні роки до невпізнання змінило обличчя столиці Радянської України (Рильський, Веч. розмови, 1962, 8);

При анеміях, спричинених тривалою інтоксикацією організму (професіональні отруєння), переливання крові сприяє відродженню кровотворних функцій організму і загальному його зміцненню (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 291).

СПРИЧИ́НЕНИЙ², а, е, розм. Який має психічний розлад; божевільний.

— Пропаде хлопець із нею. Така вже вона — спричинена ніби. Лютує іноді — і не знать з чого, — умовляючи Остапа, говорила Гандзя (Крот., Сини.., 1948, 16).