1. Орфографічний словник української мови

спричинений

спричи́нений 1

дієприкметник

від: спричини́ти

спричи́нений 2

іменник чоловічого роду, істота

божевільний

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спричинений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до спричинити. || спричинено, безос. присудк. сл. II -а, -е, розм. Який має психічний розлад; божевільний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. спричинений — СПРИЧИ́НЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до спричини́ти. Вона була вродлива, та на її обличчі лежав відбиток суму і болю, спричинених потворною кульгавістю (Л. Словник української мови у 20 томах
  3. спричинений — СПРИЧИ́НЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спричини́ти. Вона була вродлива, та на її обличчі лежав відбиток суму і болю, спричинених потворною кульгавістю (Дмит. Словник української мови в 11 томах