спричинений
спричи́нений
I -а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до спричинити.
|| спричинено, безос. присудк. сл.
II -а, -е, розм.
Який має психічний розлад; божевільний.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- спричинений — спричи́нений 1 дієприкметник від: спричини́ти спричи́нений 2 іменник чоловічого роду, істота божевільний розм. Орфографічний словник української мови
- спричинений — СПРИЧИ́НЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до спричини́ти. Вона була вродлива, та на її обличчі лежав відбиток суму і болю, спричинених потворною кульгавістю (Л. Словник української мови у 20 томах
- спричинений — СПРИЧИ́НЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спричини́ти. Вона була вродлива, та на її обличчі лежав відбиток суму і болю, спричинених потворною кульгавістю (Дмит. Словник української мови в 11 томах