1. Словник української мови в 11 томах

спрягатися

СПРЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СПРЯГТИ́СЯ, спряжу́ся, спряже́шся; мин. ч. спрі́гся, спрягла́ся, ло́ся; док.

1. Запрягати свого коня чи вола і т. ін. в один запряг з чужими.

Так як на одному коні далеко не заїдеш і багато ваги не завезеш, то вони спрягались кіньми під одну хуру і ділились заробітками пополовині (Н.-Лев., II, 1956, 366);

Сусіди змовлялися назавтра йти в поле, більшість повинні були спрягатися, бо мало лишилося коней у селі (Збан., Сеспель, 1961, 372);

[Федір:] Спрягся я, знаєш, з Микитою, і виїхали ми ото орать (К.-Карий, І, 1960, 179).

2. перен., розм. Об’єднуватися з кимсь для спільних дій.

Коло школи охочі баби, які за старістю в степ не йшли, спрягшися з учительками, чепурили школу (Ю. Янов., Мир, 1956, 33);

Малецька ціле півріччя, гасаючи по району, збирала факти в свої записні книжки, щоб потім вийти з ними на районну вчительську конференцію.. Останнім часом Малецька спряглася з інспектором райвно Горобцем. Ходили чутки, ніби ця супряга була невипадковою (Збан., Малин. дзвін, 1958, 131).

3. спец. З’єднуватися, сполучатися способом спряження (у 2 знач.).

Тіло греблі повинно надійно спрягатися з основою і берегами (Довідник сіль. будівельника, 1956, 29).

4. тільки недок. Пас. до спряга́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спрягатися — спряга́тися дієслово недоконаного виду запрягати свого коня чи вола і т. ін. в один запряг з чужими; об'єднуватися з кимсь для спільних дій; з'єднуватися, сполучатися способом спряження Орфографічний словник української мови
  2. спрягатися — -аюся, -аєшся, недок., спрягтися, спряжуся, спряжешся; мин. ч. спрягся, спряглася, спряглося; док. 1》 Запрягати свого коня чи вола і т. ін. в один запряг з чужими. 2》 перен., розм. Об'єднуватися з кимсь для спільних дій. 3》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спрягатися — СПРЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СПРЯГТИ́СЯ, спряжу́ся, спряже́шся; мин. ч. спрі́гся, спрягла́ся, ло́ся; док. 1. Запрягати свого коня чи вола і т. ін. в один запряг з чужими. Словник української мови у 20 томах
  4. спрягатися — ОБ'Є́ДНУВАТИСЯ навколо, біля, круг кого-чого, з ким, чим і без додатка (вступати у дружні зв'язки, взаємодію на ґрунті спільних інтересів, поглядів, мети і т. ін. Словник синонімів української мови