1. Словник синонімів української мови

спрягатися

ОБ'Є́ДНУВАТИСЯ навколо, біля, круг кого-чого, з ким, чим і без додатка (вступати у дружні зв'язки, взаємодію на ґрунті спільних інтересів, поглядів, мети і т. ін.), ЗГУРТО́ВУВАТИСЯ, ГУРТУВА́ТИСЯ, З'Є́ДНУВАТИСЯ, ЄДНА́ТИСЯ, ПОВ'Я́ЗУВАТИСЯ, БЛОКУВА́ТИСЯ, СПРЯГА́ТИСЯ. — Док.: об'єдна́тися, згуртува́тися, з'єдна́тися, пов'яза́тися, зблокува́тися, спрягти́ся. — Треба тісніше об'єднатися бідноті з батраками економії (А. Головко); Зала вся нервово зворухнулася, загула, забубоніла і за хвилину стихла. Тепер усі згуртувалися, хто до кого тяжів (Г. Епік); В горах опришки гуртуються... Кажуть, сам Хмельницький їм зброї прислав (Н. Рибак); О, ні, — я вірю зійдуться колись (наші дороги). З'єднаємось навіки ми з тобою (Леся Українка); Колись дерли (пани) шкуру з людей, а це почали брататись та єднатись (І. Нечуй-Левицький); Треба було якоїсь оказії, щоб через неї рід докупи пов'язався (Я. Качура); Український "чумазий" Загнибіда (герой роману П. Мирного "Повія") блокується з поліцією, урядовим чиновництвом, буржуазією (з посібника); Коло школи охочі баби,.. спрягшися з учительками, чепурили школу (Ю. Яновський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спрягатися — спряга́тися дієслово недоконаного виду запрягати свого коня чи вола і т. ін. в один запряг з чужими; об'єднуватися з кимсь для спільних дій; з'єднуватися, сполучатися способом спряження Орфографічний словник української мови
  2. спрягатися — -аюся, -аєшся, недок., спрягтися, спряжуся, спряжешся; мин. ч. спрягся, спряглася, спряглося; док. 1》 Запрягати свого коня чи вола і т. ін. в один запряг з чужими. 2》 перен., розм. Об'єднуватися з кимсь для спільних дій. 3》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спрягатися — СПРЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СПРЯГТИ́СЯ, спряжу́ся, спряже́шся; мин. ч. спрі́гся, спрягла́ся, ло́ся; док. 1. Запрягати свого коня чи вола і т. ін. в один запряг з чужими. Словник української мови у 20 томах
  4. спрягатися — СПРЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СПРЯГТИ́СЯ, спряжу́ся, спряже́шся; мин. ч. спрі́гся, спрягла́ся, ло́ся; док. 1. Запрягати свого коня чи вола і т. ін. в один запряг з чужими. Словник української мови в 11 томах