співанка
СПІ́ВАНКА, и, ж. Репетиція хору.
Серафима Миколаївна, помітивши мій голос і слух, відібрала мене до свого хору, і я з своєю молодшою сестрою Оксаною вечорами ходив на співанки до школи (Тич., III, 1957, 133);
Невихід на співанку трьох голосів вона, безсумнівно, сприйняла б як тяжку особисту образу (Смолич, Мир.., 1958, 31).
СПІ́ВА́НКА, и, ж. Те саме, що пі́сня.
Вона тоненьким голосом затягнула колискову співанку (Фр., V, 1951, 119);
Жителі Коломиї славляться вмінням складати жанрові лірично-побутові співанки (Визначні місця Укр., 1958, 540);
Ліричні співанки і думи Федьковича створені під значним впливом гуцульської народнопісенної творчості. Поет творчо використовує стиль, поетику народних ліричних пісень (Іст. укр. літ., І, 1954, 334);
Поетеса Ганна подала думку: гуртом скласти про свою вчительку співанку, добрати мелодію (Вол., Місячне срібло, 1961, 225);
// Пісенні звуки.
З поля приносив вітер співанку (Март., Тв., 1954, 100).
Значення в інших словниках
- співанка — Пісня [I] співанка (21, 454) – “пісня”; [ІЦ-2006] Словник з творів Івана Франка
- співанка — спі́ва́нка 2 іменник жіночого роду пісня * Але: дві, три, чотири спі́ва́нки спі́ванка 1 іменник жіночого роду репетиція хору * Але: дві, три, чотири спі́ванки Орфографічний словник української мови
- співанка — I сп`іванка-и, ж. Репетиція хору. II сп`ів`анка-и, ж. Те саме, що пісня. || Пісенні звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- співанка — СПІ́ВАНКА, и, ж. Репетиція хору. Серафима Миколаївна, помітивши мій голос і слух, відібрала мене до свого хору, і я з своєю молодшою сестрою Оксаною вечорами ходив на співанки до школи (П. Словник української мови у 20 томах
- співанка — ПІ́СНЯ (словесно-музичний твір, призначений для співу), СПІВА́НКА, ПІ́СЕНЬКА пестл., СПІВА́НОЧКА пестл., СКЛАДА́НОЧКА пестл., СПІВАНИ́ЦЯ діал. Словник синонімів української мови
- співанка — Співанка, -ки ж. Пѣснь. Не співанку я співала. Гол. І. 172. ум. співаночка. Лукаш. 146. Словник української мови Грінченка