1. Словник української мови в 11 томах

співтовариш

СПІВТОВА́РИШ, а, ч., рідко. Товариш по якому-небудь заняттю, якійсь справі, роботі і т. ін.

Життя він.. бачив виразніше і точніше, аніж.. співтовариші його по праці (Тич., III, 1957, 123);

Я розказав мою пригоду з телеграмою, що не справила найменшого враження на мого співтовариша (Ірчан, II, 1958, 367).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. співтовариш — співтова́риш іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. співтовариш — -а, ч., рідко. Товариш по якому-небудь заняттю, якійсь справі, роботі тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. співтовариш — Спільник, див. сподвижник, соратник Словник чужослів Павло Штепа
  4. співтовариш — СПІВТОВА́РИШ, а, ч., рідко. Товариш по якому-небудь заняттю, за спільними інтересами, роботою, справою і т. ін; той, хто (має) поєднаний з кимось. Життя він .. бачив виразніше і точніше, аніж .. співтовариші його по праці (П. Словник української мови у 20 томах