1. Словник української мови в 11 томах

спізнюватися

СПІ́ЗНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і рідко СПІЗНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СПІЗНИ́ТИСЯ, спізню́ся, спі́знишся, док.

1. Приходити, приїжджати або наставати пізніше, ніж треба; запізнюватися.

Роман став пізно вертатись додому, вранці все засипав, все спізнювався до роботи на поле (Н.-Лев., VI, 1966, 318);

З якогось провулка вибігли двоє дівчаток, що, видно, спізнювалися до школи (Жур., Вечір.., 1958, 284);

Ніхто з братів.. На пі́внічні відправи не спізнявся, У божій службі не дрімав важкій (Фр., XIII, 1954, 290);

— Спізняються газети, де я живу (Сос., І, 1957, 337);

— Пора, запрягайте,— чути було голоси,— щоб не спізнитись нам на станцію! (Вас., І, 1959, 116);

Спізнитися на виставу актор не може ніколи (Смолич, Театр.., 1940, 8);

// Затримуватися, бути де-небудь довше, ніж передбачалося.

«Піду я хоч одвідаю свою матусю,— думає [Наталя]..— Може, востаннє попрощаюсь… Хоч побачу своє село.. Спізнюся, то мати проведуть» (Вовчок, І, 1955, 100);

Від обори, спізнившись, поспішає один серед пустки маленький гусій (Коцюб., II, 1955, 58).

2. з чим і без додатка. Здійснювати, виконувати що-небудь пізніше, ніж треба.

Не знав [Кузьма] ні любові, ні жадоби до землі.. Якось завжди спізнювався з оранкою і сівбою, сінокіс його перестоював (Стельмах, II, 1962, 296);

Цар під старість оженився (За походами спізнився) І на горе, на біду Взяв царицю молоду (Перв., Райдуга.., 1960, 86).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спізнюватися — спі́знюватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спізнюватися — Спізнятися, запізнюватися, припізнюватися, затримуватися, баритися. Словник синонімів Караванського
  3. спізнюватися — -ююся, -юєшся і рідко спізнятися, -яюся, -яєшся, недок., спізнитися, спізнюся, спізнишся, док. 1》 Приходити, приїжджати або наставати пізніше, ніж треба; запізнюватися. || Затримуватися, бути де-небудь довше, ніж передбачалося. 2》 з чим і без додатка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спізнюватися — СПІ́ЗНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і рідко СПІЗНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СПІЗНИ́ТИСЯ, спізню́ся, спі́знишся, док. 1. Приходити, приїжджати або наставати пізніше, ніж треба; запізнюватися. Словник української мови у 20 томах
  5. спізнюватися — ЗАПІ́ЗНЮВАТИСЯ (приходити, приїжджати або наставати пізніше, ніж треба), ОПІ́ЗНЮВАТИСЯ, СПІ́ЗНЮВАТИСЯ, ПРИПІ́ЗНЮВАТИСЯ (трохи). — Док.: запізни́тися, опізни́тися, спізни́тися, припізни́тися. Словник синонімів української мови
  6. спізнюватися — Спі́знюватися, -нююся, -нюєшся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)