1. Словник української мови в 11 томах

стирчак

СТИРЧА́К, а́, ч., розм. Те, що стирчить, виступає вперед, угору.

Стримить [одна з скель], ніби голова сахару. На тому стирчаку ще десь узялись ялини; вони вросли в зазубні і стирчать голі, без гілля (Н.-Лев., II, 1956, 415);

М’яко стелилася килимом польова м’ята, сухими стирчаками піднімався над нею полин (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 10);

*Образно. Коли минуле покрилося вже прозорчастим туманом, коли пожилося вже і пооббило тобі життя всі вугли й стирчаки, — тепер тільки всією душею розумієш, як чисто тоді все було, як гарно, як чесно (Хотк., І, 1966, 145).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стирчак — стирча́к іменник чоловічого роду стирчак розм. Орфографічний словник української мови
  2. стирчак — СТИРЧА́К, а́, ч., розм. Те, що стирчить, виступає вперед, угору. Стримить [одна з скель], ніби голова сахару [цукру]. На тому стирчаку ще десь узялись ялини; вони вросли в зазубні і стирчать голі, без гілля (І. Словник української мови у 20 томах
  3. стирчак — -а, ч., розм. Те, що стирчить, виступає вперед, угору. Великий тлумачний словник сучасної мови