стирчак
СТИРЧА́К, а́, ч., розм.
Те, що стирчить, виступає вперед, угору.
Стримить [одна з скель], ніби голова сахару [цукру]. На тому стирчаку ще десь узялись ялини; вони вросли в зазубні і стирчать голі, без гілля (І. Нечуй-Левицький);
М'яко стелилася килимом польова м'ята, сухими стирчаками піднімався над нею полин (Ю. Бедзик);
* Образно. Коли минуле покрилося вже прозорчастим туманом, коли пожилося вже і пооббило тобі життя всі вугли й стирчаки, – тепер тільки всією душею розумієш, як чисто тоді все було, як гарно, як чесно (Г. Хоткевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- стирчак — стирча́к іменник чоловічого роду стирчак розм. Орфографічний словник української мови
- стирчак — -а, ч., розм. Те, що стирчить, виступає вперед, угору. Великий тлумачний словник сучасної мови
- стирчак — СТИРЧА́К, а́, ч., розм. Те, що стирчить, виступає вперед, угору. Стримить [одна з скель], ніби голова сахару. На тому стирчаку ще десь узялись ялини; вони вросли в зазубні і стирчать голі, без гілля (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах